Кудлаті і короткошерстні, одні - розміром з вівчарку, інші – з кота, вони стали невід’ємною часткою військового колективу. Більшість «хвостиків» потрапили до прикордонників ще маленькими цуценятами і буквально пройшли з хлопцями війну.
Нещодавно прикордонний підрозділ після виконання бойового завдання повернувся на Закарпаття у дещо більшому складі, ніж за списком. До нього додалося так зване «позаштатне кінологічне відділення». Разом з прикордонниками у строю стояли їх вірні чотирилапі друзі. Усі приїхали з хлопцями з війни.
Завжди були поруч – у бліндажах, у розташуванні, інколи під час виїздів. Вони чатували, сповіщали про підозрілий шум, гріли своїм теплом. Хлопці ділили з ними ліжко і їжу, чотирилапі віддячували відданістю і пильністю.
Чорна Дашка народилася від безпритульної собаки під кулеметом ДШК на Чернігівщині. Прикордонник Василь пошкодував малу, у якої майже не було шансів вижити у таких умовах, і взяв під свою опіку. Дашка пройшла з ним Слов’янськ, з ним же повернулася додому.
Вівчарку Гайку прикордонник Іван отримав як подарунок на день народження, який зустрічав також у Слов’янську. Військовий розповідає, що у довгі зимні ночі вона йому була порятунком від холоду, а її мокрий носик – від туги та поганого настрою. Під час одного з обстрілів Гайка отримала поранення і отримала лікування нарівні з бійцями.
Руду Альфу знайшли ще зовсім крихітною біля ями від прильоту ворожої міни. ЇЇ забрав звідти прикордонник Євген із Закарпаття. Маленька, але відважна собачка відтоді ні на крок не відходить від свого рятівника.
Таких історій у підрозділі – з десяток. Усі привезені тваринки тепер житимуть у родинах наших захисників. Вони і надалі піклуватимуться про своїх бойових «хвостиків», адже для наших хлопців важливе кожне життя.
