У ХVII столітті поблизу Мукачева існував чавунно-ливарний завод, на якому виготовляли неймовірної краси предмети.
Історія заводу у селі Фрідяшові, що поблизу Мукачева почалась ще у 1672 році. Можливо тут працювали з чавуном і раніше, але саме цей рік зазначений у першій письмовій згадці в угорській газеті. До речі, завод не раз потрапляв на шпальти угорських газет та журналів. У 1967 році в угорському журналі «Tukor» (Дзеркало) було розміщено фотографію вази з чавуну та медалі, яку отримало підприємство за витончену та акуратну роботу на конкурсі Будапештської промислової виставки. Володіли підприємством родина Шенборнів.
На заводі впродовж трьох століть відливали декоративні художні предмети і не тільки. Вішаки у вигляді дерева, підсвічники, вази та печі, які славились далеко за межами краю і сьогодні дивують міцністю, якістю та акуратністю виконаної роботи. Були тут і справді унікальні екземпляри. Наприклад, у ХІХ столітті тут був відлитий макет домовини Наполеона та унікальний рідкісний екземпляр погруддя Лайоша Кошута (Національного героя Угорщини).
Завод 300 років тому випускав прутковане, листове та шинне залізо. Тут виготовляли пластини для плугів, лопат, а також ланцюги, цвяхи, мотики та інше.
Завод використовував місцеву залізну руду, якою закарпатські землі не надто славляться. Навіть мізерної кількості власної сировини умільцям вистачало, щоб створювати такі шедеври.
На цьому заводі працювали десятки людей. Вони отримували заробітну плату в розмірі 8-10 форинтів на місяць. Трудились на заводі і кріпаки, які повинні були працювати на пана. Такі працівники отримували 1-2 форинти. Все це історія ХVIII століття. Важко уявити, як понад 300 років тому люди так вміло і якісно створювали чавунні вироби, що славились по всій імперії, а багато з них збереглись в чудовому стані і до наших часів.
