Арбітри не побачили чистий гол, який забила закарпатська команда.

Головне – не заплутатися. Це був фактично домашній матч для "Миная". А у першому колі – фактично гостьовий, хоча номінально – домашній. У тому матчі закарпатці програли 1:4, не уникнувши розгрому так само як і у двох попередніх поєдинках проти "Шахтаря" на чужій території. Єдиний випадок, коли аутсайдерові вдалося відібрати очки від фаворита, трапився саме в домашній грі, - повідомляє ЮА-Футбол.

Додатково акцентувати увагу на локації в часи, коли команди грають без вболівальників, сенсу немає. Але все ж якась магія рідних стін існує. "Минай" ледь не в кожному своєму матчі – прописний аутсайдер, але жодного разу в цьому сезоні вдома не програв з великим рахунком. Максимум – 0:2 від "Ворскли". Вболівальники "Миная" мали підстави вірити в те, що принаймні бій їхні улюбленці грандові дадуть.

Але було надзвичайно складно. Кадрові проблеми? Певно, вони вплинули, бо маленькій команді, якою є "Минай", важко грати без кількох футболістів основи (Булеза, Гончар, Воробчак). Але не факт, що без втрат було б інакше. Бо ж стиль у "Шахтаря" був домінантний. І від цього стилю "гірники" б не відступилися за будь-яких умов.

Вже з перших хвилин на ворота Бандури повалився потужний тиск. На чужу половину поля підіймалися навіть центральні захисники "Шахтаря". Перший момент був у Зубкова, але в останній момент Кравчук зумів завадити удару. Добиванні від Степаненка теж не принесло результату. Але Дивіденди для "Шахтаря" за такої гри – це було тільки питання часу. Зрештою, прорізавши лівий фланг оборони суперника, донеччани забили зусиллями Траоре. Його потужний удар з доволі гострого кута ще раз підкреслив спостереження про те, яким же вправним є цей нападник.

"Минай" не хотів здаватися – і за це команді повага. Кілька гострих контратак пройшли в середині першого тайму, а трохи згодом навіть був удар від Вітенчука. Бити потрібно було. Це могло зумовити стандарт, що в такій грі могло бути порятунком для підопічних Шарана.

і, звісно ж, не пропускати другий м'яч. З чим пощастило в районі 25-ої хвилини, коли після потужного удару Судакова м'яч влучив у стійку, і тільки після того опинився у руках Бандури. Далі – більше. Був самостріл по воротах "Миная" від когось з захисників закарпатців, був удар Шведа головою після флангового навісу. Питань до закономірності переваги "гірників" не виникало. Ця перевага могла бути навіть більшою, ніж один гол.

Доходило до того, що навіть фланговий захисник Матвієнко бив з позиції центрального нападника. Бандура врятував. Як і в епізоді після прострілу Матвієнка й удару Бондаренка. Як і після дальнього пострілу Коноплі з прицілом у "дев'ятку". З одного боку, беззаперечне домінування. З іншого – не реалізація, що не дозволила закрити гру ще до перерви. Бо після того, що трапилося на останній хвилині, будуть говорити не про перевагу "гірників", а про вкрадений у "Миная" гол. Принаймні, минайці й на полі, і вже у перерві апелювали до арбітрів про те, що м'яч перетнув лінію воріт після потужного пострілу Немчанінова в ході розіграшу штрафного. Дійсно, чому скасували / не зарахували? Чи то синдром Кашшаї, чи то неправильний секундомір.

Другий тайм вже був не таким одностороннім. "Минай" зумів нав'язати боротьбу в центрі поля, чого не було до перерви. Але не зумів змістити акцент від своїх воріт на ворота Трубіна.

Були й далі моменти у "Шахтаря": Траоре ледь не забив після стандарту, Судаков знову проривався флангом, а Степаненко напружував захист при стандартах. Відповідь "Миная"? Твердохліб бив з дуже перспективної позиції, але повільно. Тому в блок.

А взагалі, опис другого тайму буде красномовним, якщо процитувати звертання Степаненка до своїх партнерів: "Я вас прошу, давайте без паніки". "Шахтар" справді випустив з рук нитки гри, хоча й не випускав перевагу у рахунку.

• футбол
• Минай
• Шахтар