У ніч із 31 жовтня на 1 листопада традиційно відзначають Хеловін – свято, яке започаткували в Америці переселенці з Ірландії. Згодом воно поширилося у Європі, а нині його вшановують і в Україні. Дехто вважає, що Хеловін геть чуже для українців свято, запозичене ззовні. Та чи так це насправді?..
Слід зауважити, що нинішня версія свята – це відгомін прадавніх кельтських традицій, вірувань та обрядів. Та, як відомо, на початку нового літочислення кельти населяли величезні простори усієї Європи, в тому числі й України. Рік у кельтів поділявся за сільськогосподарськими циклами. Саме на їх початок припадають два найбільші свята – Белтайн та Самайн.
Белтайн відзначали 1 травня, оскільки саме в цей час виганяли худобу на випас. І звичай запалювати величезні вогнища, зокрема у зв’язку з вигоном отар на полонини, походить аж із тих часів. Правда, тоді худобу проганяли між двома вогнищами, що мало своє ритуальне значення.
Інше свято – Самайн – кельти починали відзначати 31 жовтня, і тривало воно кілька днів. Самайн практично завершував сільськогосподарський рік, а наступного дня вже починав відлік новий. Таким чином, 1 листопада можна вважати Новим роком за кельтськими традиціями. Завершення пасовищного періоду супроводжувалося масовим забоєм худоби – залишали тільки для розмноження. І тому в ці дні починалися безкінечні кельтські бенкети, коли в казанах варилося і з’їдалося м’ясо, на вертелях випікалися цілі тушки свиней, овець та іншої живності. Ясна річ, не обходилося без вживання великої кількості вина, яке доставляли кельтам із Массалії, Греції та Риму. Власне, вино кельти обмінювали тоді на худобу.
У дні Самайну (з ірландської - «загальний збір») пили також пиво – ель, медовуху та корму (брагу). Такий вигляд мав, так би мовити, світський бік свята. Але кельти вірили в існування іншого світу – Потойбіччя. Саме туди відходили померлі, там, за їх переконаннями, перебували злі сили і духи. І ось 31 жовтня – єдиний раз у році – відчинялося вікно Потойбіччя і душі померлих ходили поміж живими, а різна нечисть шукала нагоди напакостити людям. Тому в ту ніч належало проявляти обачливість та уважність, а для гостей з Потойбіччя обов’язково передбачити гостинці.
На Самайн головними дійовими особами були кельтські жреці – друїди (сини дуба). Загальний збір племені відбувався, як правило, на місці святилища, яке здебільшого влаштовували у священних гаях. Оскільки друїди поклонялися дубу, то ритуальні дійства і жертвоприношення тривали у дубових, зрідка тисових гаях на вершинах пагорбів. Можна припустити, що жителі кельтського оппідуму між горами Галіш та Ловачка також дотримувалися згаданих традицій. І про це свідчать хроніки римських та грецьких істориків і географів – Посідонія, Діодора Сицилійського, Стратона. Тому, на думку кельтознавця та власника агросадиби «Кельтський двір під Ловачкою» Юрія Клованича, для місцевого племені анартів ритуальним майданчиком міг служити дубовий гай на вершині Ловачки.
Цікаво, що перед початком дійства друїди зрізали з дубів величезні нарости – омелу, яку додавали до ритуальних напоїв. До речі, слово «омела» в ірландській мові означає «всезцілююча», а науковці нині довели її протипухлинну дію. Після християнізації кельтських народів церква пристосувала поганське свято Самайн під Хеловін, тобто Навечір’я Усіх Святих. А народна традиція збагатила його маскарадом нечистої сили добрих і злих духів. У цю ніч запалюють так звані ліхтарики Джека, до столу подають кекси, а також страви з яблук і динь.
