Православна віра ніколи не була суто особистісною справою у прагненні лишень до власного спасіння. Вона славиться спільними молитвами за благодать Божу для всього чесного люду. Чи ж не тому існує добра традиція проведення храмових празників. Саме таке церковне свято, в честь Пророка Іллі, відбулося в одній із древніших святих обителей, православній твердині Закарпаття – Свято-Успенському православному монастирі села Угля.
Кожного року прихожани з навколишніх сіл і навіть сусідніх районів сходяться до цього духовного дому, аби в радісному церковному співі возвеличити ім'я святішого Іллі, який своїм подвижницьким життям показав приклад істинної віри в нашого Спасителя. І так приємно відзначити, що кожного разу до такої важливої церковної події долучається чимдалі більше людей.
Святкову літургію очолив секретар Хустсько-Виноградівської Єпархії Алексій Бринчак, яку провів з благочинними отцями монастиря та інших парафій, що прибули на свято. А загалом радість храмового свята розділити з вірниками 18 священнослужителів. Урочисту проповідь виголосив настоятель Свято- Георгіївського храму с.Колодне о. Михаіл Палінкаш. Він, зокрема, відмітив, що за біблійними переказами, святіший Ілля жив у важкі часи ідолопоклонства, коли в жертвоприношення віддавали навіть дітей. І Пророк почав відмовляти людей від таких обрядів та увірувати в істинного Бога – Ісуса Христа. А щоб переконати всіх в праведності християнської віри зробив два жертовника. Коли люди молилися ідолам, дива не сталося. А як до Господа свої молитви возніс Ілля, невидима сила з неба спалила жертовник. Так на власні очі побачили, хто є справжній Творець. Однак, на путь істинний люди не всі стали, за що Бог посилав їм важкі випробування. Так, за майже три роки в цій місцевості не було дощу. Але через проповіді та видіння пророка Іллі люди почали вірити в силу і милість Господа.
Також отець Михаіл наголосив на тому, що наше життя є даром Божим, і його потрібно не змарнувати, а прожити достойно, зі святістю. « Якщо нас побіждає пристрасть до багатства, то ми стаємо рабами багатства. Якщо пристрасть до ненависті – то рабами ненависті. А якщо наші серця наповнює любов до Бога – то ми раби Божі». Ці слова спонукають задуматись над тим, на що ми витрачаємо своє життя, яким змістом його наповнюємо.
Після закінчення святкової літургії було здійснено обхід довкола церкви, яка носить ім’я святого Іллі . Надалі, до всіх учасників церковного дійства звернувся секретар Хустсько-Виноградівської Єпархії Алексій Бринчак. Найперше, він виголосив велику вдячність ігумені Єкатерині (Стан) та всім черницям монастиря за ті подвижницькі труди, які вони вносять в розбудову святої обителі та укріплення православної віри в нашому краю. Надалі, розповів про важливість таких обходів, які щойно було здійснено вірниками. «Цей хресний хід являється відображенням багатьох хресних походів, які звершив святий пророк Ілля. Це є молитва і подрожаніє святим, які прославляли Боже ім’я»,- сказав духовний наставник. Також о.Алексій наголосив на тому, що кожній людині потрібно добрими земними ділами готувати себе до зустрічі з Святим Отцем. Зазначив , «наскільки угодним Богу стало сьогоднішнє храмове свято, адже воно є знаменням віри». Підкреслив благодатність служіння, що під покровом церкви збирає таку велику кількість християн, які молитвою і покаянням наближають свої душі до Бога.
Секретар Хустсько-Виноградівської Єпархії Алексій Бринчак щиро подякував всім, хто прийшов у храм Божий та вніс свої пожертви для розбудови Углянського Свято-Успенського монастиря. Вручив архієрейську грамоту голові Тячівської РДА М.І.Шелеверу. Також церковні відзнаки з його рук отримали – В.С.Стан, С.В.Бокоч, Г.І.Негря, приватний підприємець С.М.Мотря. Варто відмітити, що напередодні храмового свята, завдяки сприянню голови РДА М.І.Шелевера було заасфальтовано дорогу до монастиря, що стало ще одним важливим кроком в благоустрої цієї святої обителі. Чимало зусиль для виконання цих робіт здійснив і сільський голова с. Углі В. М.Рошко.
І наостанок хотілося б сказати ще декілька слів про благословенну атмосферу православного богослужіння, в якій відчуваєш себе з Тим, Хто поза повсякденним життям. Просто, іноді ми не здатні збагнути своїм єством того, що немає більшої радості на землі, ніж бути у храмі Всевишнього - брати участь у церковних службах, які через ревну молитву ведуть нас до спасіння.
