Цієї осені виповниться десять років із дня, коли на горі Керек, одній з низки пагорбів, що півколом оточують частину Берегова, був освячений величний білий хрест, який одразу став одним із символів міста.
Що найголовніше, в багатонаціональному та багатоконфесійному краї релігійний символ не перетворився на предмет розбрату, бо Хрест був задуманий як екуменічний, тобто для всіх християн. З нагоди Великодня, який цієї весни буде відзначатись спільно і православними, і католиками, варто детальніше розповісти про історію його появи та плани перетворити звичайну гору Керек на… святу.
В 2000 році, який світ широко відзначав і світський «міленіум», і двотисячну віху історії християнства, в Берегові кілька ентузіастів заснували Благодійний фонд «Свята гора». Рушіями нової ідеї стали місцевий мешканець, президент фонду Володимир Шелемон та молодий науковець, кандидат економічних наук Ігор Семененко. Задум звести величний хрест на честь 2000-річчя від Різдва Ісуса Христа та з нагоди 10-ї річниці незалежності України швидко почав матеріалізовувались – фонд розпочав збір пожертвувань та пошук гідного місця. Обрали гору Керек, з якої хрест видно за багато кілометрів, навіть з інших районів та сусідньої Угорщини і з якої відкривається панорама на Берегово і навколишні села. Священики більшості конфесій міста радісно сприйняли ініціативу фонду, освятивши місце майбутнього будівництва. А влада без зволікань виділила відповідну земельну ділянку на вершині пагорба, схили якого вкриті виноградниками. На жаль, старими і недоглянутими, бо їхній власник, колись могутній радгосп «Берегівський», дуже занепав. Водночас збиралися кошти, які жертвували місцеві підприємці та просто небайдужі, а на державні чи міські гроші навіть не розраховували. Після конкурсу на кращий проект за основу взяли роботу художника Олександра Чада. Було вирішено виготовити хрест метр завширшки та заввишки в символічних 12 метрів, за кількістю апостолів. Потужний постамент під ним має два метри висоти. Початок будівництва, як згадують тепер ті, хто доклав до нього руку, був найважчим. Котлован для споруди копали вручну, як і століття тому, кирками та ломами пробиваючи скелясту гору. Коли справа дійшла до робіт з бетоном, виникла нова проблема – на горі немає електрики, а бетонозмішувачі на пальному не витримують навантаження. Довелося шукати вихід і з цієї непростої ситуації. Коли зведення хреста доходило до завершення, ледь не сталася біда – на Берегово надійшов потужний буревій, який валив дерева, зносив черепицю з дахів. Нещодавно вилитий з бетону хрест тоді якраз другий тиждень стояв у риштуваннях. Для набуття монолітності за технологією він мав так простояти аж сім тижнів. Буря повністю позривала дерев’яну обшивку з нього, однак не зашкодила самій скульптурі. В цьому натхненники зведення хреста побачили гарний знак. Як і в таємничому незнайомцеві, який дев’ять тижнів приходив до Хреста і рівно по сорок хвилин щодня молився, а потім кудись йшов, ні з ким не спілкуючись. В липні 2001-го, коли будівництво доходило до завершення, в підніжжя яскраво-білого хреста було вмонтовано капсулу зі словами: “Брати і сестри у Христі! Цей Хрест споруджений у дар майбутнім поколінням на межі третього тисячоліття і присвячений 2000-річчю з дня народження Христа. Ми, люди, що живемо у цей час, на самому початку Золотого віку, посилаємо Вам це послання і бажаємо миру в душі, серед людей на Землі, здоров'я і Божого благословення. Послання складене у святий день Петра і Павла 12.07.2001 року, м. Берегово”.
У вересні того ж року відбулося урочисте посвячення Хреста. По сім священиків від кожної з трьох основних конфесій — римсько-католицької, греко-католицької та православної — провели цей обряд. На урочистостях співали церковних пісень різними мовами. На молебень завітало вище духовенство Закарпаття, були присутні сім депутатів Верховної Ради, тодішня міська та обласна влада, велика християнська громада краю. З багатьох уст тоді звучало тверде переконання у тому, що хрест став символом єдності та згуртованості людей різних національностей і конфесій. Тоді ж відбулося освячення каменю, який заклали в фундамент майбутнього Будинку милосердя. Адже в завданнях фонду «Свята гора» не лише зведення великого екуменічного хреста та догляд за ним. Є набагато ширші плани – побудувати поруч капличку для проведення релігійних обрядів та головне – довести до реалізації задум з побудови Будинку милосердя, домівки для літніх людей. Але цим планам наразі заважає горезвісне земельне питання. Якщо землю під хрест було виділено без затримок, то з Будинком милосердя виникла проблема через те, що досі ще не вирішені спірні питання з радгоспом «Берегівський». І ось уже четвертий рік зрушень не видно. Тому й гальмується подальше перетворення пагорба Керек на святу гору – комплекс із великим екуменічним хрестом, каплицею та Будинком милосердя, який у задумах натхненників бачиться як поєднання історичної карпатської архітектури з досягненнями сучасних екологічно дружніх технологій (наприклад, отримання електрики від вітру, а гарячої води – від сонця).
Та навіть попри це комплекс «Свята гора» став елементом туристичної інфраструктури Берегова. Вже не перший рік на Закарпатті розвивається так званий сакральний туризм – мандрування, навіть паломництво по святих місцях. І не лише до старовинних церков та храмів, а й до сучасних монастирів, облаштованих святих джерел тощо (як, наприклад, до іршавського Джублика). Шлях на Керек іде зі околиці Берегова через старовинні кладовища, що вже навіює на філософський лад, а за півтора кілометра колись вимощеною бруківкою дорогою людина добре налаштовується на потрібну хвилю. Неподалік хреста, на початку лісу, є джерело. Однак, аби вода в ньому була завжди чистою і прозорою, потрібні кошти та регулярний догляд. Тобто є логічним, щоб єдине в окрузі джерело відігравало важливу роль у розвитку святої гори.
Восени відбуватимуться урочистості з нагоди десятиріччя освячення Великого екуменічного хреста та 20-річчя незалежності нашої держави. Хреста який уже нині в туристичних путівниках по Берегову фігурує як новітній символ міста. Тоді ми й повернемося до теми із сподіванням, що справа зрушила, і Будинок милосердя із сміливого проекту перетворюється на реальний та затишний дім для найбільш нужденних.