не можна залишити без представництва МЗС, – переконані дипломати й науковці
Нещодавно «Замок» писав про ймовірну ліквідацію представництва МЗС в Ужгороді. Про це продовжують говорити всі – і чиновники та спеціалісти, і звичайні люди, які найкраще знають, як важко звичайним українцям доводити свою правоту, захищати власні інтереси перед європейським бюрократичним цинізмом.
«Представництво МЗС в Ужгороді було створено одним із перших в Україні, – розповідає директор Регіонального філіалу Національного інституту стратегічних досліджень в Ужгороді Світлана Мітряєва. – Крім нього, існувало ще одно в Одесі. У створенні представництва саме в Закарпатті постала нагальна потреба, оскільки лише наш регіон межує з чотирма країнами, і на сьогодні це кордони з європейськими державами, НАТО, Шенгенської зони. З огляду на ці чинники, робота представництва набуває величезного значення. Адже, по-перше, триває розбудова інфраструктури кордону, Україна готується до проведення Євро-2012, а саме через Закарпаття проляжуть основні транспортні шляхи іноземних громадян на матчі в нашій державі. Відповідно, може виникнути низка питань, з якими громадянам потрібно буде кудись звертатися – робота представництва МЗС у даному випадку неоціненна. По-друге, не слід забувати, що всі українсько-словацькі, українсько-румунські, українсько-угорські комісії проводять свої засідання саме на Закарпатті з огляду на географічне розташування регіону; їхня робота тут організовується, в тому числі й за допомоги представництва МЗС в Ужгороді. Відтак на плечах цієї установи лежить такий важливий і непростий сегмент, як візова політика і практика країн ЄС. Представництво МЗС у цих питаннях для людей відіграє роль помічника, порадника, представника країни, яка захистить інтереси своїх громадян, підтримає, зробить усе, аби мінімізувати той негативний виклик Шенгену для жителів прикордоння, який ми зараз спостерігаємо. Тому, здійснюючи «оптимізацію» шляхом скорочення представництва в Ужгороді, може статися як у приказці, що разом із водою з купелі вихлюпнуть і дитину. Мені здається, що коли задумали перенесення чи ліквідацію представництва МЗС в Ужгороді, не врахували всі ризики та особливості його розташування. Зрештою, на Львівщині всього один кордон – із Польщею, а у нас – аж чотири і кілька консульських установ».
За словами науковця, регіональна філія Інституту стратегічних досліджень моніторить питання перетину громадянами українсько-європейського кордону і фіксує все, що цікавить подорожуючих. «А питання у них, повірте, виникають щодня!» – уточнила науковець.
Більше того, останнім часом, за словами пані Мітряєвої, роль представництва МЗС саме в Ужгороді зросла, і насамперед завдяки чіткій позиції та надзвичайно активній роботі його очільниці – Галини Гороховської. «Галина Романівна настільки добре виконувала свої обов’язки, що ми можемо з упевненістю сказати: ця жінка справді була на своєму місці. Вона людина надзвичайно порядна, дуже відповідально ставилася до виконання своїх обов’язків. Більше того, я знаю, що не завжди фінансувалися необхідні відрядження, але вона намагалася бути присутньою на всіх відповідних заходах.
Наскільки вона була відкритою до людей, скільки багато громадян приходили до неї в кабінет у будь-який момент і з будь-яких питань – важко переказати! Навіть я особисто рекомендувала багатьом, аби зверталися, бо Галина Романівна справді допоможе. І дуже шкода, що вона перейшла на іншу роботу, це величезна втрата для такої серйозної установи!»
Такої ж думки дотримуються і представники сусідніх країн, які працюють в Ужгороді. Генеральний консул Словацької Республіки в Ужгороді Мар’ян Сладічек каже, що робота представництва МЗС в обласному центрі важлива не лише для дипломатів, а й для простих людей, у яких питання виникають не рідше. «Тому ми звертатимемось і до української влади, і до словацької з проханням зробити все можливе, аби продовжити роботу представництва МЗС в Ужгороді. Нам зручно працювати тут, та й роботи вистачає. Якщо ж доведеться їздити до Львова, то це лише створюватиме додаткові труднощі у спілкуванні Європи з Україною. «Дуже шкода, коли у тісне ділове співробітництво втручається політика, а, як на мене, у цьому питанні таки є й політичні нюанси», – уточнив Генеральний консул.
Заступник Генерального консула Угорської Республіки в Ужгороді Томаш Віціан також запевняє, що угорські дипломатичні установи, які працюють у нашому краї, готують листи-звернення до міністерства закордонних справ України з проханням таки зробити все можливе для продовження діяльності установи. «Представництво МЗС в Ужгороді суттєво полегшувало нашу роботу. Уявіть собі лишень: для погодження будь-яких питань, навіть найдрібніших, потрібно було б звертатися до Києва, а це однозначно б затягувало процес. Зустрічаючись тут і маючи прямі контакти, навіть найскладніші питання часом вирішувалися просто і швидко», – наголошує дипломат. Причому, за його словами, представництво допомагало розв’язати будь-які проблеми адміністративного характеру, починаючи від оформлення та видачі довідок, карток до підготовки візитів різних офіційних делегацій чи керівників з Угорщини до України.
І дипломати, і науковці сходяться на одному: треба об’єднати зусилля заради вирішення даного питання. Наукові інституції, дипломатичні представництва інших країн, громадські організації мусять втрутитися, звернутися з відповідними клопотаннями до української влади, адже йдеться про захист прав і свобод наших громадян саме в тому регіоні, де найчастіше виникають питання міждержавних взаємин.
