на Закарпатті три чверті питної води виливають на землю

За півкроку від катастрофи! Столиця - на каналізаційному вулкані, на Закарпатті та в Криму три чверті питної води виливають на землю, а Луганщині зими протипоказані через жахливий стан теплотрас. Україна щодня ризикує стати епіцентром масштабної техногенної аварії. Чиновники про це знають, але щоразу сподіваються на диво - може, саме минеться, а може зима буде теплою.

Створена ще за радянських часів інфраструктура житлово-комунального господарства руйнується просто перед очима. Аби замінити чи відремонтувати водогони, тепломережі та каналізаційні колектори в усій країні, потрібно щонайменше чотири роки і трохи більше ста мільярдів гривень, підрахували у Міністерстві з питань житлово-комунального господарства. Погодьтеся, якщо профільний міністр лише на відновлення стабільності у господарстві просить півбюджета країни, ситуація зовсім невтішна. Із чверті мільйона кіломертів українських труб негайної заміни потребують понад вісімдесят тисяч - це як два оберти довкола екватора.

Однак наші кореспонденти засумнівалися в тому, що причина аварій - лише застарілість труб. Наприклад, у сумнозвісному Алчевську на Луганщині, де два роки тому сталася масштабна комунальна аварія, цього тижня знову мерзли люди. Хоча гроші на ремонт це місто отримало ще після минулої катастрофи.

 - ЖЕК перекладає на водоканал, водоканал на ЖЕК. А у нас цей напор - це тільки 2 дні, раніше взагалі не було води.

Закарпаття - рекордсмен за втратою питної води. Із того, що тут викачують та очищають, до людей доходить менше чверті. Решту - а це 77% - водоканал губить дорогою до споживача. Частину збитків заклали у тариф, а частину покриває підприємство - за рахунок ремонту мереж.

Юрій Омеляненко, директор КП "Водоканал", місто Ужгород:
 
 - Изношенность сетей (многим сетям 25-30 лет) приводит к тому, что они уже просто-напросто приходят в вид... Просто как бумага становятся.

Ярослав Філатов, гендиректор ВАТ АК "Київводоканал":

 - Деньги не выделяются. Мы не можем платить за электроэнергию. В результате счета блокируются, мы не можем покупать трубы, коогулянт. Еще так 2 месяца и всё - воду пить нельзя будет!

Причина такого занепокоєння керівника столичного водоканалу - 100 мільйонів гривень недоотриманих компенсацій із міського бюджету. Проте відсутність води - не єдиний можливий сюрприз для Києва. Уже місяць тут не працює один із двох каналізаційних колекторів, які обслуговують увесь Лівий берег.

 - Если стоки выходят из коллектора, то понятно, что идти они могут только на улицу.

Що буде, коли стоки вийдуть із колектора, у 95-му дізналися у Харкові. Після катастрофи міські комунальники винайшли ось таку - єдину в Україні - лабораторію відеонагляду. Аби аварія не повторилася, каналізаційну мережу тепер регулярно обстежують. Нещодавно завдяки цьому ноу-хау запобігли ще одному серйозному провалу в колекторі.

Українську мережу водовідведення цей чоловік вивчає уже більше десяти років. Його дослідження не раз потрапляли на стіл державних мужів.

Дмитро Гончаренко, проректор Харськівського технічного університету. Трубам цьогоріч він присвятив цілу монографію.

Дмитро Гончаренко, проректор з наукової роботи Харьківского державного технічного університету будівництва і архітектури:

 - Причины одинаковы во всех городах. И что характерно для нашей Украины - это разрушения в результате коррозии. Из-за коррозий, которые происходят внутри трубопровода, в первую очередь железобетонного, практически происходит до 80% всех аварий.

Офіційна статистика дірявих водопроводів, каналізацій і тепломереж з кожним роком лише погіршується. Наразі протяжність труб, які потребують негайної заміни, в Україні довша, ніж 2 оберти довкола екватора. Найгіршим є стан мереж водопроводів та каналізацій. Заміни потребує їх більше третини, а ресурс усієї системи водопроводів і каналізацій використано на понад 60%. Навіть у Міністерстві житлово-комунального господарства таку ситуацію називають кризовою.

Олександр Попов, міністр з питань житлово-комунального господарства України:

 - Ситуация в ЖКХ - она, с моей точки зрения, является общенациональной бедой. Чтобы стабилизировать ситуацию, мы посчитали, необходимо 100 миллиардов гривен. Это не говорит о том, что мы полностью решаем проблему. Мы стабилизируем ситуацию и полностью отходим от этих проблемных вопросов, которые сейчас накопились в ЖКХ.

У те, що розпорядникам бракує виключно грошей, можна було б повірити. Якби не цьоготижневі події в Алчевську. Місто, яке менше 2-ох років тому пережило надзвичайну ситуацію, знову страждає від аварій. Нові пориви у тепломережі сталися попри додаткове фінансування, яке отримав Алчевськ після попередньої катастрофи.

Загалом теплоенергетичній галузі цьогоріч вперше за роки незалежності виділили цілий мільярд. Керівник теплоенергетичного управління міністерства з питань ЖКХ Володимир Беребенець каже: ці гроші лише на папері. Виявилося, що 300 мільйонів взяти взагалі не можливо. Решта через тривалу бюрократичну тяганину до тепловиків дійшла лише восени.

Володимир Бербенець, начальник управління теплоенергетики Міністерства з питань ЖКГ України:

 - В июле месяце появились первые деньги на счетах, но их, оказалось, можно было взять только в октябре. Но в октябре мы начинаем отопительный сезон, и может так случится, мы наблюдаем процессы освоения денег. Может так случится, что у нас деньги окажутся не освоенные до конца.

Відстежувати, де і коли ці поржавілі труби тріскають, столичним комунальникам було б значно важче, якби не скарги споживачів. Про дрібні дірки, як і у провінції, тут можуть взагалі не знати. Труби практично не контролюють. А от виїзд однієї такої аварійної бригади київському водоканалу обходиться у 5 тисяч гривень. Розкопки проривів ведуть щодня - по 10, 20, а то й 25 разів. Нескладні математичні розрахунки дають зрозуміти - вартість ремонту за рік рівнозначна 20-ти кілометрам нового трубопроводу.

Деякі комунальники почали друкувати на звороті квитанції вірші. Вочевидь, вони мали б заохотити людей платити за послуги. От тільки те, що ці послуги будуть якісними наразі ні віршами, ні прозою не готовий пообіцяти ніхто.