Причини катастрофічних повеней в Карпатах

Останнім часом мої знайомі, колеги по роботі звертаються до мене з проханням висловити міркування з приводу повеней, що почастішали і стали навіть катастрофічними в нашій області і в Карпатах взагалі. Відповідь у мене завжди однозначна: паводки і повені в Карпатському регіоні були періодично, як і у різних географічних пунктах Земної кулі, і пов’язані вони з особливостями клімату в різні пори року. А що стосується того, що в зоні Карпат, в тому числі і нашої області, з’явились катастрофічні повені, то це пов’язано з варварськими рубками головного користування і самовільними рубками, що проводяться за останні два-три десятиріччя, і майже повним ігноруванням ситуації Державним Комітетом лісового господарства та його обласними підрозділами

- Є один незаперечний факт: катастрофічні повені 1998 і 2001 рр. і цьогорічні липневі, так би мовити ультракатастрофічні, майже не позначились на пралісових ділянках Угольсько-Широколужанського масиву Карпатського біосферного заповідника. Лісові екосистеми на відмінно виконали свої захисні функції – без селевих потоків. А зараз давайте про все це по порядку...

В горах Карпатах випадає значна кількість атмосферних опадів (1600, іноді 2000 міліметрів на рік), існує розгалужена річкова система (в області є до 6 тис. річок і струмків), а експлуатація основного потужного регулятора вологи - лісів - проводилась надмірна, хаотична, внаслідок чого виникали стихійні явища.

Зробимо невеличкий екскурс в історію. В Карпатському регіоні протягом ста років 19 разів мали місце катастрофічні повені. 16 - селеві потоки, 25 - лавини і 12 - вітровали, які завдали величезної шкоди народному господарству. За післявоєнні роки в Карпатах заготовлено понад 100 млн. кубометрів цінної деревини. Лише за останні 40 років перерубано понад науково обґрунтовану лісосіку близько 20 млн. кубометрів лісу. Драматичний для карпатського лісу повоєнний період з перерубами більш як у три рази не скінчився й понині. Так, переруб 1980 - 1990 років становить 1,5 млн. кубометрів деревини. І, як наслідок такого бездумного господарювання, виявилось, що при наявній лісистості середньорічний змив ґрунту становить 0,5 см, в результаті чого 4,5 млн. тонн дрібнозему та поживних мінеральних речовин виносяться річками за межі області. Ці процеси ускладнюються, як уже не раз акцентувалось, повсюдним трелюванням зрубаних дерев гусеничною технікою. Ось чому надзвичайно актуальною і нагальною стала проблема охорони природи Карпат і прилеглих територій.

Причиною періодичного повторення небезпечних гідрометеорологічних явищ та геологічних процесів - повеней, селевих потоків, оповзнів, зсувів, снігових лавин тощо - є також інтенсивні атмосферно-циркуляційні процеси, які відбуваються над цією складною у геоморфологічному відношенні територією.

Упродовж минулих століть у природних територіальних комплексах відбулися величезні кількісні і якісні зміни, що призвели до порушення екологічної рівноваги в природі Карпат в цілому. Антропогенні зміни зачепили всі компоненти сере-       довища: рослинний і тваринний світ, ґрунтовий покрив, ресурси річкових і підземних вод. Вкажемо на найважливіші з них.

Внаслідок надмірного безсистемного випасу худоби в субальпійському поясі верхня межа лісу знизилась на 200 - 150 метрів. Процент лісистості Карпат за останні два століття знизився до критичної норми. Зараз у гірській зоні він становить 50 - 53, а в рівнинній і передгірній - лише 23,2 %. Відомо, що нормальний процент лісистості Карпат повинен становити 60 - 65%.

Масове створення одновікових монокультур смереки (замість змішаних ялицево-букових та смереково-ялицево-букових лісів) погіршило фізико-хімічні і біологічні властивості лісових ґрунтів, гідрологічні та гідрогеологічні умови в басейнах рік, призвело до вітровалів, сніголамів, обумовило зниження стабільності гірських ґрунтів, лісів та їх захисних функцій. В період з 1957 по 1966 роки загальний обсяг вітровалів, пошкодженої короїдами деревини становив 20 млн. кубометрів. Вибіркові вітровали спостерігались на площі близько 520 тис. га, а суцільні - на площі 32,5 тис. га. У 1989 - 1990 роках у Синевирському національному парку відбулись катастрофічні вітровали на площі 1 100 га, внаслідок чого повалено до 600 тис. кубометрів деревини.

Зверніть увагу, в якому страхітливому стані знаходяться нині масиви карпатських лісів. Згідно з даними Державного управління по охороні навколишнього природного середовища по Закарпатській області, сьогодні площі еродованих земель становлять: лісових площ - близько 100 000 га, слабо- та середньоеродованих земель сільськогосподарських угідь – 37 200 га, в т. ч. слабоеродованих – 25 800, середньоеродованих – 9 600 і сильноеродованих – 1 800 га. Додаймо ще й значні порушення навколишнього середовища Закарпаття трубопроводами, довжина яких досягає 1 500 кілометрів при ширині траси 50 метрів, а також високовольтними лініями, що помережили масиви лісів і полів у різних зонах. Звичайно, всі ці фактори є надзвичайно шкідливими для природи Карпат.

Обстеження ряду селеносних басейнів у Карпатах показало, що виникнення тут селеносних потоків є, з одного боку, наслідком суцільнолісосічних і концентрованих рубок, а з іншого - знищенням форпостів гірських лісів - криволісся з вільхи зеленої або лелича, сосни гірської жереп, ялівця сибірського, а також приполонинських лісів, які в сукупності є основним прийомником і розподілювачем вологи в горах, що стікає з полонинних лук.

За даними колишнього наукового працівника обласної лісодослідної станції А.Полякова, в результаті суцільнолісосічних рубок та безсистемного наземного спуску деревини значно порушується поверхня ґрунту. З 60 - 90% площі лісосіки повністю зноситься лісова підстилка, що значно погіршує гідрологічні власти¬вості гірських схилів, посилює змив ґрунту і, в кінцевому результаті, призводить до інтенсифікації селевих явищ.

Утворенню селів значною мірою сприяє безсистемне випасання худоби на полонинах і в смузі приполонинських лісів. Це призводить до деградації лісових площ. Тварини сильно ущільнюють ґрунт, внаслідок чого погіршується його водопроникність. Під час злив посилюється поверхневий стік, який зрештою зумовлює формування грязе-кам’яних селів. На жаль, у тваринників, що випасають худобу на полонинах, дуже негативне ставлення до криволісся, тому його всіляко знищують: вирубують, спалюють, що також сприяє утворенню селів. У заростях криволісся з сосни жерепу нами відзначено величезні площі, зайняті килимом сфагнових зелених мохів. У гідрологічному відношенні криволісся відіграють роль гігантського поглинача вологи. Результати досліджень словацьких ботаніків Я.Шмарди та Л.Матоушової свідчать, що жерепняки в Татрах здатні швидко, за 23 секунди всмоктувати дощові опади. Ці дані стануть ще більш наглядними, якщо порівняти їх із швидкістю просочування дощових вод у біловусниках - 7 хвилин 56 секунд.

Значна частина вологи затримується у криволіссі рослинами. Якщо взяти вологоємність елементів живого наземного покриву, то у трав’янистих рослин, згідно з даними проф. В. Нестерова, вона становить у середньому від 100 до 200%, у лишайників - від 6-8 до 250-300%, у зелених мохів - від 300 до 500%, у сфагнових мохів - від 50 до 1 500-3 000%, а у деяких видів - і до 5 000%. Таким чином, живий наземний покрив, торфовий шар ґрунту в жерепняках і заростях лелича, а також мертва підстилка в лісах повністю поглинають воду, що стікає по схилах, і переводять її з наземного у підземний стік. Багаторічні дослідження показують, що з крутих схилів, де порушені зарості криволісся, щорічно зноситься 200 - 500 кубометрів ґрунту з гектара, тобто змивається шар товщиною 15 - 20 см.

Одним з найтяжчих наслідків бездумного господарювання в лісах Карпат є факт «омолодження» карпатських лісів. Так, у 1946 році, за даними обласного управління лісового господарства, площа стиглих і перестійних лісів становила 53% від загальної площі, а сьогодні стиглі і перестійні деревостани займають площу до 20% (з них перестійні - тільки 4,5% від покритої лісом площі). Відомо, що найбільш ефективно захисні функції виконують саме ці категорії лісів.

Як же уникнути цих негативних явищ в Карпатах?

Найголовніше - впровадження у виробництво комплексу заходів по посиленню стійкості лісових екосистем. Частина з них загальновідома, бо викладена у рекомендаціях наукових і науково-практичних конференцій, але, на жаль, досі так і не задіяна. Це - провести реструктуризацію Державного Комітету лісового господарства у два міністерства: 1) лісового господарства, яке садить, доглядає і охороняє ліс, і 2) лісової промисловості, яке експлуатує і переробляє деревину на товари. Міністерство лісового господарства дивилося би на ліси не тільки як на сировинну базу, але й потужний фактор екологічної збалансованості. Зараз Держкомітет, по суті, сам контролює свою діяльність. Треба негайно створити незалежну державну інспекцію лісів на зразок тієї, яка була за радянської влади.

Необхідно переглянути обсяги річних розрахункових лісосік у бік їх зменшення, особливо у тих держлісгоспах, де є небезпека формування селевих потоків. Потрібно категорично на декілька років заборонити суцільні рубки лісу і вивіз за межі країни найважливіших сировинних ресурсів деревини у круглому стані.

Потрібно відновити штучно знижену верхню межу приполонинських лісів до природних меж згідно з рекомендаціями, розробленими на основі досліджень професорів В.І.Комендаря і С.С.Фодора на полонині Рівна. Моделлю можуть послужити багаторічні експериментальні посадки лісу на полонині Рівній.

Широкого застосування потребують такі способи рубок головного користування і технології їх проведення, які б забезпечили максимальне збереження підросту і ґрунту при комплексній механізації лісосічних робіт та спуску деревини з гір. Насіннєво-лісосічні рубки у букових лісах не виправдались, бо проводяться не тільки взимку, але й влітку. У хвойних лісах Карпат ширше треба впроваджувати вузьколісосічні рубки (шириною 50 м) з повітряним транспортуванням зрубаних дерев, які б можна застосувати і в букових лісах.

Слід домогтися максимального використання деревини від рубок головного і побічного користування (і, особливо, відходів) шляхом хімічної та хіміко-механічної переробки, що дасть змогу повніше забезпечувати потреби народного господарства країни в деревинній масі та її виробах.

Основним завданням при лісовідновленні треба вважати створення змішаних, біологічно стійких культур з цінних лісогосподарських порід.

Вимагає впровадження і такий, наприклад, захід, як заліснення всіх ділянок, яким загрожують процеси зсуву, розмиву і змиву ґрунту.

Для комплексного вивчення специфіки високогірних екосистем Карпат доцільно було б знову відбудувати стаціонар Ужгородського національного університету на полонині Рівній (1 200 мн. р. м.), де б проводилися цілорічні наукові дослідження, в основі яких повинен бути екосистемний підхід. Спеціалісти різних профілів (геоботаніки, лісівники, екологи, ґрунтознавці, гідрологи, зоологи, мікробіологи) повинні бути об’єднані спільною проблемою і темою.

А святим для кожного лісівника повинен бути обов’язок провести лісопосадки свіжих насаджень на лісосіках і запущених для заростання чагарником і травою ділянках, на всій території держлісфонду.

Пам’ятаймо, що ворогами нашої країни є ті, хто сприяє вивезенню за кордон цінної сировини наших лісів - деревини кругляком, бо вона потрібна для відродження потужності деревообробної промисловості в області та зоні Карпат і для забезпечення місцем роботи десятків тисяч людей, що в пошуках її борознять увесь світ.

Є золоте правило: «Кожен лісівник впродовж свого життя будує собі в лісі або пам’ятник слави, або зневаги».