Від завтра в Ужгороді на вулиці Підградській відновлюють односторонній рух
110
Ужгород традиційно лідирує в списку найзабрудненіших міст України, а міська влада традиційно на це не зважає
Аналіз атмосферного повітря Ужго¬рода не тішить: з року в рік у місті зростає кількість автомобілів, відповідно – й викидів відпрацьованих газів. На додачу – в обласному центрі Закарпаття дві третини днів року штиль, тобто небезпечні речовини ще й не виносяться вітрами. Усім цим ми дихаємо. Результат – Ужгород серед усіх адміністративних одиниць області є лідером за онкозахворюваннями, насамперед – легенів. Спробувати врятувати нас, виявляється, можна, було би бажання, кажуть спеціалісти – начальник лабораторії спостереження за забрудненням атмосферного повітря Закарпатського гідрометеоцентру, голова Закарпатської обласної організації Всеукраїнської екологічної ліги Василь Лобко та президент регіонального молодіжного екологічного об’єднання «Екосфера» Оксана Станкевич.
Екологи стверджують: Ужгород традиційно лідирує в списку міст Західної України з найгіршою атмосферою, а з-поміж 53-х українських мегаполісів та міст, у яких провадяться відповідні спостереження, наш обласний центр – 17-й за забрудненістю. Дивно, бо в Ужгороді немає промислових гігантів, як, приміром, у Донецьку, Дніпропетровську, Луганську, поряд – гори, ліси, менша кількість транспорту... Та ж ні, причини є...
Василь Лобко розказує, що столиця Закарпаття потерпає через кілька проблем. Перша – особливість географічного розміщення Ужгорода, «завдяки» якому 70 % днів у році в нас повний штиль. Тобто немає перемішування повітря, забруднені маси не видуваються.
Друга біда – постійне зростання кіль¬кості автівок, у тому числі транзитних, які безбожно димлять. Та ще й Ужгород з-поміж багатьох міст України завжди вирізнявся ще й тим, що тут найбільше авто, в яких двигуни переобладнані на метан. Цей вид пального, виявляється, економічно найвигідніший і водночас екологічно найгірший: як з’ясувалося, цей газ при спалюванні викидає формальдегід, що є канцерогенною речовиною. До всіх названих причин ще треба додати неякісні дороги, недосконалі транспортні схеми, зменшення площ зелених зон, недостатнє вивчення екологічних проблем тощо.
На легенях ужгородців насамперед осідають формальдегіди, причому їхній рівень у повітрі Ужгорода нині в 4–5 разів вищий від ГДК. На другому місці – диоксид азоту (у 2–3 рази перевищує норму), вуглекислий газ, бензопірен, пил.
Василь Лобко навіть назвав категорії автомобілів, які завдають найбільшої шкоди: насамперед це таксі – майже всі вони працюють на метані, бо це вигідніше. До того ж, хоч водії таксі працюють позмінно, самі авто – цілодобово. На другому й третьому місцях серед забруднювачів – маршрутки та автобуси, які також катають містом 12–14 годин на добу і так само «димлять». Приватний транспорт чадить найменше.
Науковці кажуть, вихід є. Треба полагодити наші дороги, налаштувати роботу світлофорів так, аби працювали «зелені коридори», прибрати зайві пішохідні переходи. Бо перед усіма такими перепонами авто гальмує, відтак знову газує, а це – додаткове спалювання пального, відповідно – викиди в повітря. Відтак треба б узятися за озеленення міста, при цьому пам’ятати: відкритого ґрунту не має бути ніде, бо це – джерело пилу та бруду.
Оксана Станкевич додає, що треба б на всі автівки, котрі працюють на метані, встановити каталізатори Доджа, які фактично розкладають формальдегід. «У Києві міська влада закупила для всіх маршрутних таксі, котрі працюють на метані, такі пристрої. Вони дорогі, в межах 500 доларів за одиницю, але ж здоров’я дорожче. Може, варто б і в нашому місті розглянути питання про те, щоб не видавати ліцензію перевізникові, доки на його авто не буде встановлено каталізатор».
А ще, розказує Василь Лобко, з ініціативи Ужгородського міськвиконкому торік провели громадські слухання на тему «Забруднення атмосферного повітря в місті Ужгороді». Говорили-балакали про те, як би щось придумати, розробити програми, винайти кошти чи ще щось, аби бодай зменшити тенденції до зростання забруднення. «Ми вирішили створити координаційну групу, яка б науково розробила пропозиції, запропонувала виходи. Минув рік – ніякого руху, групу так і не створили, і більше ніяких засідань не було», – поскаржився начальник лабораторії. Додав і ще один факт: якщо ще кілька років тому в Ужгородському міськвиконкомі працював цілий відділ із проб¬лем екології, потім – група, згодом – одна людина, то нині там узагалі ні з ким говорити...
З огляду ж на все сказане й на те, що нинішній міський голова Ужгорода претендує бути Президентом України, людям варто навчитися взагалі не дихати...
