На Закарпатті відкрилась велика кузня просто неба.
У селі Лисичеве пройшов фестиваль ковалів. Саме там діє єдина в країні стара водяна кузня, якій вже майже триста років. Свої роботи показали двадцять майстрів молота. Власні сили у цій справі змогли спробувати і кілька тисяч гостей. Як стати ковалем свого щастя дізнавалась Марина Коваль.
Коваль Міхал зі словацького міста Пряшів. Говорить, залюбки погодився позмагатися на цьому фестивалі, аби популяризувати свою професію. Адже в його рідному місті на 100 тисяч мешканців лише три ковалі. Він взявся кувати гілку. Згодом вона стане частиною дерева, яке разом створять всі учасники свята.
Міхал Качмар, коваль зі Словаччини:
- Робота є постійно, навіть не встигаю. Ремесло це, звичайно, не з легких, але жодна сучасна техніка не замінить класичну ручну працю коваля. Мої думки, очі й руки діють разом. Я бачу, обмірковую все і створюю, а машина просто лише банально працює.
На фестиваль до села Лисичеве Міхал привіз власні пристосування для кування - молот і пристрій для плавлення металу. А коли треба розчавити товстіший шмат, йде до водяної кузні. Тут працює молот завважки сто двадцять кілограмів, якому майже триста років.
Гостями фестивалю були не тільки українці, а й іноземці. Юлія - з Мінська. Говорить, натрапила на інформацію про захід в інтернеті і одразу вирішила поїхати.
Юлія Лісай, туристка з Білорусі:
- Это фольклор и народное ремесло и очень интересна сама кузница. Я никогда такого не видела, была интересна система. Чувствуется, что это не программа какая-то заказная, а это - то чем живет, как мне кажется, местное население.
Крім ковальського мистецтва, у Лисичевому майстри навчали гостей гончарства і ткацтва. А народні кухарі пригощали традиційними закарпатськими стравами - бограчем та токаном, які готували на вогні.
