... міліцейський собака
...Уже було досить пізно, а Марія додому так і не повернулася. Звечора жінка подалася до сусіда лише на кілька хвилин. Відчуваючи щось недобре, її неповнолітня дочка Діана не знаходила собі місця. Ледь дочекавшись світанку, дівчинка поспішила до подруги Вероніки, з котрою поділилася своїми тривогами. Разом з приятелькою подалася до сусідського обійстя. Вероніка залишилася чекати на вулиці, а Діана зайшла до будинку. Передчуття виявилися не безпідставними, але побачити таке вона не сподівалася.
Посеред коридору на долівці в калюжі крові лежало тіло її матусі. Дівчинка від жаху заклякла на місці, ноги стали, мов з вати. За якийсь час оговталась і прогожом вискочила на вулицю. Побачивши зблідле обличчя приятельки, Вероніка зрозуміла: трапилося щось страшне. Дівчата прогожом побігли до батька Вероніки, котрому схвильовано розповіли про побачене. На місце пригоди викликали `швидку`. Крім Марії, сусіди знайшли в кімнаті й самого господаря. Він також не подавав ознак життя. Лікарі констатували: обом були завдані смертельні рани ножем у шию. Медики зателефонували у чергову частину Свалявського райвідділу ГУМВС.
Ця кривава вакханалія трапилася в останній день 2008 року в с. Дусино Свалявського району.
Тоді на місце пригоди виїжджав начальник Свалявського райвідділу полковник міліції Василь Сверлович, його заступники, а також експерт-криміналіст, інспектор-кінолог з собакою та інші досвідчені фахівці. Картина, котру побачили працівники міліції вразила навіть бувалих у бувальцях: все помешкання було забризкане кров`ю. З хати нічого не зникло, тож версію про пограбунок відразу відкинули. Пляшка з-під спиртного, дві склянки на столі та закуска свідчили: увечері тут, крім Марії, хтось заходив у гості. Це трапилося у переддень Нового року – скоріш за все, господар з кимось перехилив чарчину-другу.
Розбившись на кілька груп, правоохоронці стали проводити подворові обходи. Тим часом ще одна група, у складі якої був інспектор-кінолог, вирушила на пошуки убивці. Собака взяв слід і привів до помешкання в сусідньому селі Плав`є, де проживав 29-річний Іван Гелебрант. Варто сказати, що це був непростий молодик. Неодноразово потрапляв він у поле зору правоохоронців. Зустріч з працівниками міліції для нього стала явною несподіванкою. Закривавлені одяг і взуття красномовно свідчили про причетність цього молодика до кривавого злодіяння. Відпиратися не було сенсу. Але господар не мав бажання розповідати про скоєний тяжкий злочин. Щоправда, намагання грати у мовчанку успіху йому не принесло. Зрозумівши, що надто багато фактів свідчать не на його користь, став розповідати правду.
У селі знали про складний характер хлопця і намагалися оминати його. Іван двічі побував на лаві підсудних. Спочатку в Київській, а потім у Полтавській області. Хоча Фортуна була прихильною до молодика, і він двічі отримував умовний термін покарання з відстрочкою на три роки.
Того злощасного дня Іван весь день проводжав старий рік. Звісно, не обійшлося без випивки. Коли гроші на спиртне закінчилися, у голову прийшла думка позичити їх у знайомого Володимира, котрий проживав за кілька кілометрів у сусідньому Дусині.
Володимир зустрів гостя, як годиться. Швидко накрив на стіл, налив дві чарки. Коли ємність спорожніла, розмова почала набирати похмурих тонів. Важко сказати, чим не вгодив господар Іванові, та за якусь мить між двома чоловіками виникла суперечка, далі зав’язалася бійка. Під впливом п’яного гніву Іван раптово схопив ніж і щосили вдарив ним у шию свого супротивника. Той заточився і впав на долівку. Та бузувіра це не зупинило. Схилившись над своєю жертвою, він завдав ще кілька потужних ударів гострим лезом. Тільки крики та кров господаря остудили нападника. Куди й подівся хміль з голови, і зловмисник позадкував на вихід. Як тут у помешкання несподівано завітала сусідка Марія. Зустрівшись зі звірячим поглядом Івана, жінка зрозуміла: вона – небажаний свідок, тому молодик ні перед чим не зупиниться. Тільки й встигла вимовити, аби не вбивав її…
Скоївши подвійне вбивство, Гелебрант подався додому. Коли відпочив, почав шукати випивку та закуску. Далі згадав, що у нього немає з чим святкувати Новий рік. Пізно ввечері подався у сільський магазин, де, розбивши вітрину, забрав з полиць спиртне та продукти. Новий рік відгуляв на славу…
Після завершення слідства справу розглянув Закарпатський апеляційний суд. На судовому засіданні Іван свою вину визнав частково. Давати якісь показання відмовився, тільки сухо відповідав на запитання. Стверджував: того вечора він багато випив, що накоїв, не пам`ятає, але Володимира не мав наміру вбивати. В останньому слові попросив у родичів загиблих пробачення. Правосуддя аргументовано довело вину підсудного. І ось звучить вирок. Івана Гелебранта засуджено на 18,5 років ув`язнення. Правда, останнє слово за Верховним Судом.
Р.S. Правосуддя відзначило якісну та професійну роботу працівників міліції під час розкриття цього тяжкого злочину і запропонувало керівництву ГУМВС заохотити оперативників.
