Падіння рівня зарплат і зростання заборгованості з їх виплати, а також рівень безробіття у нас нижчі, ніж у середньому по Україні
Цифри, показники, особливо нині, у період кризи, мають потужний емоційний вплив – можуть свідчити, що все у нас ще гірше, ніж було вчора, або ж, навпаки, додавати оптимізму, бо найгірше вже позаду. Звичайно, будь-які показники важливі у тому сенсі, як вони вливають на людей. І статистичні підсумки першого півріччя свідчать, що фінансово-економічна криза на Закарпаття вплинула не так нещадно, як на багато інших регіонів України.
Отож про позитивне, але з деякими застереженнями, котрі свідчать – працювати є над чим.
За словами заступника начальника головного управління праці й соціального захисту населення облдержадміністрації Людмили Ляпіної, у краї вдалося зберегти темпи зростання зарплати, й нині у нас вони навіть вищі, ніж у середньому в Україні. Навіть незважаючи на кризу, проти відповідного періоду минулого року, середній рівень зарплат у галузях економіки зріс на 11,6 % і становить 1641,7 грн. Якщо порівнювати з 2005 роком, то зарплата середнього закарпатця зросла втричі. Звісно, треба пам’ятати й про зростання цін, купівельну спроможність людей. Хоча якщо ще на початку 2005-го ми стабільно займали передостанні місця серед областей України з величини зарплат, то нині вже тривалий час утримуємося в «золотій середині» – близько 15 місця. Середня зарплата в Україні нині становить 1980 грн.
Не є великим, якщо брати в загальній сумі, і борг із виплати зарплат – трохи більше 16 мільйонів гривень. За цим показником у кращому сенсі маємо 4–5 місця в Україні. Проте й область наша маленька, тож загрозливими є темпи зростання боргу. Скажімо, на економічно активних підприємствах борг із зарплат становить 11,8 млн – проти червня зріс на 1,8 млн, або на 18,9 %.
Найбільші обсяги боргу має Тячівський район, а також Ужгородський, Хустський і Берегівський. Але тривожать темпи зростання заборгованості із зарплат – найвищі вони в... Ужгороді – 462,1 %! За словами Людмили Ляпіної, на телефон «гарячої лінії» в управлінні соціального захисту постійно скаржаться на затримки зарплат працівники міської лікарні, закладів освіти, дитсадків. Іноді, каже, буває, що у статистичних звітах заборгованість не зафіксована, а реально вона є.
Через небажання міської влади вирішувати проблему люди не отримували зароблене, лише днями погасили борги медикам, працівники ж дитсадків дістали зарплату ще тільки за червень. Такого нема в жодному районі області – бюджетники вчасно мають зарплатню. Звичайно ж, органам місцевої влади доводиться йти на крайні заходи і брати позики з держказначейства.
Тривожним є й зростання боргів підприємств державної форми власності. Нині це 4,1 млн грн – проти червня зростання 13,2 %, а до початку року – 31,3 %. Загалом же з усіх невиплачених зарплат питома вага боргів саме державних підприємств – 33,3 %. Найбільші боржники – Солотвинський солерудник, Закарпатська геологорозвідувальна експедиція, лісогосподарські підприємства й підприємства комунальної форми власності, що перебувають у сфері управління житлово-комунального господарства.
44 % боржників із зарплати – підприємства інших форм власності, зокрема й малі, приватні й ті, що мають закордонних інвесторів. Є й такі, керівників яких уже розшукують правоохоронці. Наприклад, одне таке підприємство у Сваляві. Там кожному працівникові винні й до 3 тисяч гривень, а загалом їх було близько 300, хоча тепер уже менше, бо люди не чекають, а шукають іншу роботу.
Вплив кризи значно погіршив показники зайнятості населення, але якщо аналізувати рівень повної зайнятості, то у нас ситуація краща, рівень безробіття нижчий. Утім, каже пані Ляпіна, владу турбує те, що багатьох людей перевели в режим неповного завантаження. З одного боку, це дозволяє зберегти кадровий потенціал до кращих часів, є надія, що незабаром підприємства запрацюють повноцінно, але людям за неповну зарплату або ж у неоплачуваних відпустках жити, зрозуміло, нелегко.
Ще один позитивний показник – за розрахунками рівня бідності, який ведеться на рівні держави, а не окремо в регіонах, середній в Україні – 27 %, на Закарпатті – 20,3 %. Тобто ми на 4 місці в державі. Одне слово, у нашому маленькому домі все ще не так і погано.
