З нападником ужгородської команди поспілкувався кореспондент «Українського футболу».
- Лаша, після виступів за київський «Арсенал» про тебе практично нічого не було чутно. Розкажи, де продовжував свою кар'єру?
- Після відомих подій з моєю дискваліфікацією. Я повернувся на Батьківщину, до Грузії. Вже в Тбілісі на мене вийшли тренери місцевого «Спартака» з пропозицією виступати в їхній команді, я природно не відмовив, тому що мені потрібна була постійна ігрова практика. У команді поруч зі мною грали такі відомі майстри як - Георгій Деметрадзе і Гурулі, а в основному це були молоді вихованці місцевого футболу.
- Як виник варіант з «Говерлою-Закарпаттям»?
- Після закінчення футбольного сезону 2010/2011, мені зателефонував мій агент і запропонував поїхати на перегляд в Ужгород, я погодився.
- Судячи з усього, перегляд виявився вдалим?
- Так. Після кількох тренувальних ігор та занять, старший тренер команди Олександр Севідов запропонував підписати контракт строком на два роки.
- Бомбардирську планку перед початком сезону не ставив?
- Ні. Головне, що б команда добивалася позитивних результатів у чемпіонаті і виконала завдання поставлене керівництвом клубу, вихід у Прем'єр-лігу. Буде складна боротьба, але нам це під силу.
- Який етап у твоїй кар'єрі найбільш пам'ятний?
- Напевно, бельгійський і у харківському «Металісті» у Мирона Маркевича. У Бельгії я був ще молодим гравцем, і тільки доводив свою спроможність у футболі. До Мирона Богдановича прийшов уже більш зрілим футболістом, і радий, що свого часу зміг допомогти команді виграти один з комплектів нагород чемпіонату. Та й тренувальний процес і атмосфера в «Металісті» завжди була на високому, професійному рівні. Думаю, що і з ужгородською командою доб'ємося чималих перемог. Все ще попереду.
- До збірної думаєш повернутися?
- У національній збірній Грузії, провів майже п'ять років. Грав поруч з такими майстрами як - Асатіані, брати Арвеладзе, Деметрадзе, Каладзе, Кінкладзе, Кобіашвілі, а це повір багато чого варте. Двічі виводив на поле свою збірну з капітанською пов'язкою. У кар'єрі за збірну було багато щасливих хвилин. Зараз мені головне показувати стабільну, результативну гру, а буде гра, і тренери думаю, про мене згадають.
