Одні вважають його своїм учителем, інші -- диваком, ще хтось упевнений, що саме на таких людях і тримається наша міліція. Мабуть, більш неоднозначної і оригінальної постаті, як полковник у відставці Петро Бронтерюк, у правоохоронних органах краю не було і немає. Його ще називають легендою закарпатської міліції. Адже зі своїх вісімдесяти трьох років життя понад шістдесят літ він віддав міліцейській службі. Саме у ці березневі дні в далекому 1949 Петро Іванович прийшов в ОВС, спочатку у народ

Пізніше він був дільничним і старшим державтоінспектором, оперативником карного розшуку і керівником дорожньої міліції, близько десяти років  очолював обласний відділ охорони, а вже понад двадцять літ працює юрисконсультом ВДСО при ГУМВС України в Закарпатській області. Однак це далеко не весь список, який би зумів  схарактеризувати діяльність цього енергійного, життєлюбного, повного сил і ентузіазму чоловіка. Протягом тривалого часу він – незмінний голова міліцейської ветеранської організації та Асоціаці «Чорнобиль». Саме завдяки його зусиллям пенсіонери і ветерани ОВС  краю не залишаються забутими, успішно вирішують свої   наболілі проблеми тощо.

Про Петра Бронтерюка  писали немало як обласні, так і районні видання. Зрештою, він і сам  детально розповів про своє життя, яке, до речі, міцно переплелося з історією самої міліції Закарпаття, у своїх дев’яти книгах. Полковник у відставці зізнається, що вже майже підготував і наступну, десяту.

Це сьогодні він – відома в  краї людина, за плечима якої багатий життєвий і професійний досвід, чиї поради – цінні і слушні. Але мало хто знає: щоб стати поважаним і успішним, йому довелося пережити багато лиха, пізнати нелегку працю лісоруба і ціну гірко заробленого хліба. Бо юність і молодість Петра Івановича припали на тяжкі повоєнні роки. Не менш важко давалися йому й перші кроки в міліції. Адже всьому потрібно було вчитися. І він вчився – наполегливо та ретельно. Потім сам навчав молоде поповнення. Свого часу в міліції навіть існував такий вислів -- «школа Бронтерюка».  Ті, кому довелося її пройти, добре знають: Бронтерюк – суворий і справедливий учитель, часом і круте слівце може злетіти з    його вуст. Але про непростий норов колишнього оперативника відали і  зловмисники.

Була така історія. Якось  Петро Іванович --  ще молодший лейтенант міліції, оперуповноважений карного розшуку, виїжджав після отримання відповідного повідомлення на рідну Рахівщину. Тут, у закинутому будинку в Ясінях, переховувалися два особливо небезпечні, до того ж озброєні, злочинці. Перед опергрупою  стояло завдання -- за будь-яку ціну затримати бандитів.  Тільки-но правоохоронці підійшли до злощасної хати, як пролунали постріли. Тоді Бронтерюк  крикнув тим, що були у будинку, мовляв, якщо  не здадуться по-доброму, то міліціонери кинуть всередину гранату. Скоріш за все, зловмисники чули про рішучий характер молодшого лейтенанта, а можливо, Петро Іванович просто з тих, кому вірять з першого слова. Так чи інакше, але злочинці здалися.

І таких чи подібних, цікавих і курйозних, випадків у житті Петра Бронтерюка було немало.

Переглядаючи старі світлини,  на яких  Петро Іванович ще у званні лейтенанта, майора тощо, мимоволі  зауважуєш -  висновок – він завжди підтягнутий,  енергійний.  Навіть  не віриться, що йому вже за  вісімдесят.

• Закарпаття
• міліція
• Бронтенюк