Місця їх перебування тісно пов”язані з середовищем проживання людини, тому  що поряд з людиною завжди є кормова база. Як правило вони заселяють господарські, складські, житлові приміщення, підвали, горища, а також відкриті території, де накопичуються харчові відходи, побутове сміття і т.ін.

 

Сірі пацюки і домові миші характеризуються високою пристосовуваністю до умов існування, що сприяє  швидкому та широкому освоєнню ними нових територій. Крім того, мишовидні гризуни надзвичайно плодовиті. Самка сірого  пацюка протягом року дає потомство 60-80 особин, які у 3-х місячному віці починають розмножуватися. Розмножуються гризуни круглий рік, однак відмічається два піки їх чисельності-весна (квітень) і осінь (жовтень). Саме тому до цих періодів і приурочується суцільна весняна та осіння дератизація, яка дає змогу знищити максимальну кількість гризунів. Дуже важливо, щоб населення приймало участь у проведенні цього заходу тим самим сприяючи  підвищенню його ефективності.

 

Слід пам’ятати , що мишовидні гризуни вкрай ненаситні і їдять всі продукти (за винятком зіпсованих), а крім того псують і забруднюють ще у декілька разів більше. Тому економічні збитки від їх життєдіяльності надзвичайно великі.

 

У епідеміологічному плані мишовидних гризунів слід розглядати як живих переносників збудників інфекційних захворювань – чуми, туляремії, лептоспірозу, трихінельозу, кишкових інфекцій, геморагічної лихоманки з нирковим синдромом, деяких глистних інвазій та ін.

 

Особливу небезпеку мишовидні гризуни представляють як носії і розповсюджувачі збудників лептоспірозу. Лептоспіри паразитують в нирках гризунів і з сечею виділяються у зовнішнє середовище. З навколишнього середовища збудник проникає в організм людини або тварини через слизові оболонки і ушкодження шкіри, навіть незначні, а також при вживанні забруднених виділеннями гризунів продуктів (немитих фруктів, ягід або готових  продуктів, які не підлягають термічній обробці).

 

Небезпека захворіти на лептоспіроз виникає також при роботі на садово-городніх ділянках, при проведенні сільськогосподарських робіт (косовиця, ручне збирання врожаю після великої кількості опадів, будівельних роботах, риболовлі, полюванні, туристичному відпочинку.   Причиною зараження людей може бути вживання сирої води з випадкових водоймищ, купання, робота на вологих територіях без спецодягу (гумові чоботи, рукавиці).

 

Слід звернути увагу на те, що протягом останніх років найбільш поширеною природно-вогнищевою інфекцією серед населення нашої області залишається лептоспіроз,  основними носіями і розповсюджувачами збудників якого є мишовидні гризуни.

 

Через спекотне літо – пору відпусток, туристичних походів, збору ягід та грибів, перебування на природі - ризик захворіти на лептоспіроз значно збільшується.

 

Щоб уникнути захворювань на лептоспіроз перш за все необхідно дотримуватися простих правил: мити руки перед їдою, не вживати у їжу немиті овочі та фрукти, продукти зберігати недоступними для гризунів, діючі колодязі надійно герметизувати, дотримуватися санітарних вимог при будівництві зрошувальних систем, ставків, криниць, інших водозабірних споруд, уникати вживання води з випадкових джерел, не купатися у невеликих стоячих водоймах та меліоративних каналах.

 

Убезпечити себе від неприємного сусідства з гризунами можна шляхом позбавлення їх місць проживання та харчування. Зокрема, мешканцям приватних будинків слід захищати свої будівлі від  заселення  мишовидними гризунами шляхом створення  гризунонепроникності  будівель – засітчування вікон  підвальних і цокольних приміщень металевою сіткою з отворами  не більше 0,5х 0,5 см., оббивка порогів зовнішніх дверей  та дверного полотна листовим металом на висоту 30 см., герметизування вводів технічних комунікацій.  Матеріали,  тару і т.ін., які тривалий час зберігаються на одному місці,  слід кожних три місяці  перекладати з метою позбавлення гризунів місць гніздування.  Харчові  відходи необхідно збирати у закриті металеві ємності, залишки корму домашніх тварин і птахів на ніч прибирати або закривати щільними кришками із твердих матеріалів.