Дівчата у вишуканих сукнях та з гарними зачісками, солідні хлопці в костюмах, викладачі із сумними й водночас радісними обличчями — це на економічному факультеті випускний факультету післядипломної освіти за напрямом лікарів. У залі зібралося чимало гостей, аби провести колишніх випускників у цілком доросле життя.
Присутні розсідаються у залі, студенти одягають мантії, а викладачі та почесні гості займають місця на сцені. Дійство розпочинається. Першим виступає з теплими словами декан ФПО УжНУ, професор, заслужений лікар України Іван Васильович Чопей.
«Ви пройшли надзвичайно величезний шлях і зараз отримуєте юридичний документ, який дозволяє вам лікувати людей», — зазначив керівник.
Наступного до слова запросили проректора з науково-педагогічної роботи Василя Васильовича Лемака. Він зазначив: «Я знаю дві шановані професії. Однією з них є лікарська справа. Факультет післядипломної освіти успішно втілює лозунг: «Навчатися потрібно все професійне життя».
Опісля приємних слів проректора магістри, асистенти та викладачі отримали подяки та грамоти за сумлінну працю. Завітали на свято й гості, зокрема начальник управління охорони здоров’я Ужгородської міської ради Іван Іванович Ковач. «Приємно, що багатьох зі студентів я знаю особисто. Але найважливіше, що медицина Ужгорода зацікавлена в талановитій молоді, яка знає новітні технології. Щиро чекаємо на юнаків і дівчат у наших медичних закладах», — привітав випускників очільник.
Перед тим, як настала неповторна мить вручення диплома, на сцені для присутніх було організовано музичний подарунок. Закарпатський хор співав народні пісні. Завітав на свято і заслужений артист України Петро Петрович Матій.
Відтак настав час, заради якого всі зібралися в стінах економічного факультету. Цьогоріч 14 спеціальностей факультету післядипломної освіти випустили 196 випускників. Враженнями про навчання поділився магістр Євгенія Цьома (спеціальність «Сімейна медицина»): «Навчання сподобалося, проте трохи важкувато було. Це вже доросле навчання, яке відрізняється від попереднього. Тепер ми прямуємо до іншої своєї мети. Однак то буде шлях, не такий веселий, як в університеті. Кожен сконцентрується на чомусь своєму. Але певен, пам’ятатиме все найкраще зі студентських років».
