30 січня до Мукачева прибув черговий евакуаційний потяг із зони бойових дій на Донеччині. З Краматорська евакуювали 36-річну Ольгу Коноваленко з чотирма дітьми.
Родина досі не може оговтатися від пережитих жахів, адже за десять років життя в умовах війни вони не пам’ятають, як це — спокійно прокидатися та лягати спати. У 2014 році ракета влучила в дитячий садок, де перебувала молодша донька Ольги. Тоді було багато жертв. Жінка згадує про це зі сльозами на очах, але додає: навіть не здогадувалася, що найбільші жахи ще попереду. Після 2022-го родина змушена була жити в умовах постійних обстрілів. Останньою краплею стало влучання снаряда в сусідній будинок.
“Діти мають відчувати дитинство. А вдень ми не могли навіть вийти на вулицю гуляти. Воду давали лише ввечері, часто зникало світло. Діти не могли навчатися онлайн. Нас евакуйовували прямо під час обстрілу”, – розповідає Ольга.
Тепер вони знайшли тимчасовий прихисток у гуртожитку в Хусті. Поряд мешкає і родина пані Антоніни з Дружківки. Жінка розповідає, що також разом з дітьми прибула евакуаційним рейсом на Закарпаття. Чи їхати – вагалася до останнього, бо страшенно боялася невідомості.
“Думали, ніхто не чекає, не буде допомоги. Проте все було навпаки. Нас зустріли як рідних”, – ділиться пані Антоніна.
З початку повномасштабного вторгнення Гуманітарна місія “Проліска” надала допомогу в ремонтах та облаштуванні меблями та сучасною побутовою технікою у понад 500 місцях тимчасового проживання у 13 регіонах України, зокрема для понад 30 МТП у Закарпатській області за фінансової підтримки Гуманітарного фонду для України (Управління ООН з координації гуманітарних справ / OCHA Ukraine).
