Депутат Ужгородської міськради та донедавна член команди діючого міського голови Ужгорода Роберт Левицький звернувся до ужгородців із закликом не підтирмувати Сергія Ратушняка.
Шановні ужгородці!
Як депутат Ужгородської міської ради з 2002 року, хочу поділитися з вами своїми роздумами про вчорашнє, сьогоднішнє і майбутнє.
Ставши міським депутатом, я почав працювати над реалізацією своєї програми та проектів, які на моє глибоке переконання мали принести добробут громаді, котра довірила мені свої голоси. Сталося так, що в силу певних обставин, я був змушений піти в опозицію до тодішньої міської влади в особі мера міста Віктора Погорєлова. Але незважаючи на це, протягом каденції зумів реалізувати дуже багато проектів, які пішли на користь громаді Ужгорода та мікрорайону Доманинці, від якого я був обраний депутатом.
В ті часи у нас була чудова команда, до якої входили Павло Чучка, Юрій Чижмар, Олександр Солонтай, Володимир Панасенко. Нам вдавалось реалізовувати свої програми в силу того, що з нами — тодішньою опозицією — рахувалися як з повноправними депутатами Ужгородської міської ради, яка тоді діяла як повноправна інституція. Незважаючи на ряд розбіжностей в поглядах на розвиток Ужгорода, ми сідали за стіл перемовин і завжди досягали консенсусу з тодішнім мером Віктором Погорєловим, котрий дозволяв нам відчути себе дієвими депутатами. Освітяни, медики, працівники бюджетної сфери, підприємці, городяни тоді не чули грубощів, не бачили неадекватних дій в свою адресу з боку голови міста, а ми завжди знали, що голос представників влади буде почутий.
Все змінилося у 2006 році, коли Ужгород очолив Сергій Ратушняк. Як член команди міського голови, я, на жаль, став свідком того, що інституція ради депутатів для нового мера просто перестала існувати! Почався масовий пресинг та обливання брудом не лише нас, неугодних депутатів міської ради, а й почесних і заслужених людей нашого міста (особливо це стосувалося освітян, медиків, працівників бюджетної сфери, митців). На жаль, багато хто з нас не витримав цього шаленого тиску, який чинився з єдиною метою — задоволити амбіції та збільшити матерільні статки Сергія Ратушняка. Люди, котрі раніше дотримувалися чіткої громадянської позиції, просто перестали її виявляти, оскільки небезпідставно боялися за своє майбутнє.
Розвиток міста зупинився на 4,5 роки і наразі немає в Ужгороді жодної людини, котра не відчула б це на собі. Я не був і не є прихильником жодної з воюючих політичних сил нашого краю, мені просто хочеться вільно дихати в своєму рідному місті, бачити, що депутати Ужгородської міської ради мають змогу справно виконувати свої обов’язки та служити виборцям, а люди не боятимуться, що за свою позицію їх будуть обливати брудом , звільняти з найманих посад, переслідувати.
Шановні ужгородці! Напередодні важливого дня виборів, я хочу заявити, що ставлюся з великою повагою до відомого науковця Володимира Приходька, відомого бізнесмена Миколи Жолтані та інших кандидатів на посаду міського голови Ужгорода й не виключаю, що саме за цими особистостями майбутнє. Але сьогодні ситуація склалася так, що найвищі шанси на перемогу мають саме Сергій Ратушняк та Віктор Погорєлов. Зважаючи на власний досвід роботи з обома кандидатами, я закликаю вас, шановні виборці, підтримати саме Віктора Погорєлова, оскільки в іншому випадку ми з вами ризикуємо остаточно втратити наше місто та можемо стати свідками повної розправи над тими, хто прагнув змінити наше життя та місто на краще.
З великою повагою до вас канадидат у депутати Закарпатської обласної ради від Народної партії Роберт Йосипович Левицький.
