На Закарпатті зафіксували Північне сяйво (ФОТО)
75162
Ділиться досвідом винороб Володимир Райчинець
Зійшов сніг, і надворі повіяло весною. Для дбайливого господаря це сигнал самому полишати зимову «сплячку». Час бо тепер дорогий: забаришся з підготовчими роботами в саду та на городі – про добрий врожай забудь. «Замок» пропонує читачам рекомендації, як примножити свої виноградні запаси.
– У який спосіб розмножується виноград?
– Насамперед потрібні такі матеріали: чубуки однорічної лози, одно- і дворічні саджанці-відводки, зелені саджанці, вирощені в теплиці. Найбільш придатними для живцювання є паростки, які розвинулися на лозі попереднього року із центральних або замінних бруньок. Можна використовувати вовчкові пагони. Живці мають властивість давати корені як із вузлів, так і з будь-якої точки між вузлами.
– Коли потрібно заготовляти чубук?
– Можна восени, або ж навесні. Утім зрізані після зимування більш життєздатні. Живці осінньої заготівлі доведеться зберігати від висушування й пліснявіння. Найкраще це робити в підвальних приміщеннях. Як загортальний матеріал добре підійдуть поліетиленові пакети, перед цим чубуки два дні слід вимочити. Невизрілі паростки (що при вигинанні не потріскують), а також криві й пошкоджені хворобами, для живцювання не придатні.
– Як вирощувати саджанці в шкілці?
– Для цього заготовляють чубуки завдовжки 30–35 см. Траншейку навесні перед саджанням попередньо поливають гарячою водою (10 л на 1 п. м). Знизу живці слід обрізати безпосередньо під вузлами. Після цього їх вимочуються в теплій, бажано дощовій воді. Верхній кінець чубука не обрізається. Після вимочування живці загортають у мішковину. Траншейки копають із сходу на захід, вносять органичні добрива й висаджують чубуки з нахилом на північ. У заглибини засипається жменька ячменю для кращого приживлення. Засипавши траншейку до половини, ґрунт потрібно ущільнити, полити водою, після чого повністю засипати ямки з утворенням валика вище вічок. Після брунькування на кожному чубукові потрібно зробити отвір для виходу пагонів.
– А чи можна залишати шкілку на зиму в ґрунті?
– Робити цього не бажано. Адже слабке молоде коріння перебуває близько до поверхні ґрунту, і тому є ризик, що воно може вимерзнути. Тож восени розсаду годиться викопати, змочити в глиняній бовтанці, відтак поставити на зберігання до весни у підвал у вологий пісок.
– Як формується молодий кущ?
– Головне завдання першого обрізання – виростити сильні паростки, які б до осені були завтовшки не менше 6–7 мм у середній частині. Перше обрізання робимо на сучки. Виноградар повинен знати, який кущ він хоче сформувати: дво- або чотирирукавний. Якщо у нас утворився лише один паросток, то ми обрізаємо його над другим-третім вічком, сподіваючись отримати цього року бодай два сильні пагони. Якщо на кущі розвилися 2 паростки, то обрізаємо кожен на 2 вічка, із яких повинні розвитися 4 сильні пагони. Відтак можна буде вирощувати 4-рукавний кущ. Якщо розвилися 3 пагони, то 2 сильніші залишаємо на рукави, а слабший обрізаємо на сучок, із якого можуть утворитися ще два сильні паростки.
– А від чого залежатиме якість майбутнього вина?
– Її формують чотири головні чинники: клімат, ґрунт, сорт винограду й майстерність винороба. Для росту лози й максимального визрівання плодів потрібні тепло, світло й волога у визначених пропорціях. Так, сума температур від брунькування до повного визрівання плоду повинна становити від 2300 до 3600 градусів С. А кількість річних опадів має бути приблизно від 500 до 700 мм. Найкращі землі для виноградників – гравійні, кам’яністі або піщані ґрунти, гористі ділянки, де найбільше й найдовший час є сонячне проміння. Кращі виноградники бувають на бідних ґрунтах. Що стосується винороба, то, зібравши врожай, він повинен докласти всі сили, талант і знання, щоб отримати високоякісне вино. А для цього мусить мати добрі знання у справі, яку робить.
