Старт «Закарпаття» у 2010 році не назвеш вдалим — дві поразки яскраве тому підтвердження. На жаль, ужгородці не знайшли аргументів, аби здобути результат у матчах з донецьким «Металургом» і харківським «Металістом».
Не дарма в середині тижня наставник колективу Ігор Гамула сказав — без фарту у футбол не ходи. Таке враження, що у сезоні 2009-2010 проти «Закарпаття» зговорилися всі сили Небесні: настільки черствою є усмішка фортуни до нас…
Ось пригадайте, скільки матчів команда відіграла не гірше за суперника, однак через якісь «дивні» збіги обставин ФК поступався? А все розпочалося ще з першого туру, у якому Олександр Надь виймав м’яча з власних воріт у ситуації, коли саме опонент — «Іллічівець» — повинен був пропускати (хвилиною раніше тоді ще ужгородець Олександр Артьоменко влучив у поперечину)! Не забуті і домашня зустріч з «Ворсклою», у якій Чарлес Невуче повинен був розмочити «сухий» рахунок; і прийом «Металіста», опісля якого коуч харків’ян Мирон Маркевич сказав таке: «Не розумію чому «Закарпаття» досі без очків»; і виїзд у Львів до «Карпат» з фатальним для нас голом вже на 93 хвилині; і домашня дуель з «Дніпром», болісні 0:1 від «Іллічівця», минулотижневі 0:1 від донецького «Металурга» та 2:1 з «Металістом». Хіба ж у цих зустрічах ужгородці заслуговували на поразку? Невже слова Ігоря Гамули про хорошу готовність колективу були лише фарсом? Ні!.. Жахливий збіг обставин не в нашу користь диктував «Закарпаттю» інше завершення перерахованих матчів, відповідно й місце в турнірній таблиці.
До завершення чемпіонату залишається 12 ігрових днів. Наразі «Закарпаття» перебуває у зоні вильоту з відчутним очковим відставанням від найближчого конкурента. Відверто скажемо — ситуація складна. І наразі вся надія на наступні зустрічі. Саме результати у поєдинках із командами так званого другого ешелону повинні допомогти нам вибратися з турнірної ями.
Що прогнози у футболі це справа невдячна скажуть вам чи не всі вітчизняні фахівці. Ми також не збираємося додумовувати різноманітні сценарії закінчення сезону. Як поміркований журналіст, вважаю, краще раз побачити, ніж багато говорити аби що. Тому раджу й колегам зачекати з критикою.
Повірте, гра у команди поставлена на пристойному рівні (останні матчі цьому підтвердження). Врешті, окрім майстерності на стороні ужгородців і їхня психологічна налаштованість. Не тільки капітан Дмитро Бабенко днями заявив: «Колектив битиметься до останнього», — усі як один не без амбіцій. Наставник також відає, що говорить. А з його уст ми почули: хто є хто вирішать наступні домашні матчі.
Певно, як і ви, закарпатські фанати, сподіваюсь на те, що Ужгород в прем’єр-лізі закріпиться. Нехай останні поразки від «Металурга» і «Металіста» тільки підсилюють негативний фон навколо ужгородського ФК. Та лише сильного не зупинять невдачі, тільки він доведе розпочате до завершення. А, повірте, Ігор Гамула — саме з таких. Чекатимемо на очки…
