Еменесники вже готуються до "гарячого" літнього сезону

Про кращий відпочинок, ніж на природі, й годі мріяти. Мальовничі краєвиди Закарпаття так і ваблять своєю красою й неповторністю. Зелена царина завжди радо зустрічає своїх гостей. От, на жаль, не завжди відвідувачі лісових масивів пам’ятають про те, що вони тут гості. Тоді, у кращому випадку, споживацькі інтереси горе-відпочиваючих закінчуються купами сміття, а у гіршому – масштабними лісовими пожежами.

До слова, близько 70 відсотків лісових пожеж стається саме через людський фактор, рідше - в результаті удару блискавки в сухе дерево (приблизно 10-15 %). Найбільш пожежонебезпечні ліси в середині і в кінці весни та впродовж літа, коли на поверхні ґрунту багато торішнього листя, трави. Багаторічний аналіз свідчить, що на цей період припадає близько 40 відсотків від загальної кількості пожеж, а площа, пройдена пожежами, складає понад 30 процентів.

Наші ж краяни здебільшого особливо не переймаються, що в лісі слід бути особливо обережним при поводженні з вогнем, адже не загашене багаття, чи тліючий недопалок можуть призвести до пожежі. Причиною загоряння лісу може стати й спалювання сухотрав’я й чагарників, на прилягаючих до зелених угідь територіях. Саме через таке необережне поводження з вогнем однієї з мешканок Виноградівського району минулоріч виникла пожежа в лісовому масиві урочища Копаня Виноградівського держлісгоспу. Добре, що вогняну стихію вчасно помітили й вона не встигла наробити великого лиха.

У 2004 році за аналогічних причин “червоний півень” навідувався в Костринське лісництво (урочище “Княгиня” Великоберезнянського району) та в лісовий масив Мокрянського лісомисливського господарства Тячівського району.

За словами начальника ГУ МНС України в Закарпатській області з питань наглядово-профілактичної діяльності Юрія Лебедєва, зменшенням лісових пожеж упродовж двох останніх років треба ще й завдячувати погоді, яка не дошкуляє спекою. До слова, варто пригадати спеку 2003-го, коли зелені масиви області горіли досить часто.

А лісова пожежа – це, передусім, стихійне лихо, що згубно впливає не лише на флору і фауну та людей, а й завдає значних матеріальних збитків, для лісових господарств. Саме на їх долю і припадає досить відповідальна місія – забезпечення пожежної безпеки на території своїх угідь.

Сьогодні в області нараховується сім лісофондоутримувачів. Однак, на жаль, жодний з них не може похвалитися належним протипожежним станом своїх лісових угідь. Цьому підтвердження - аналіз перевірок стану пожежної безпеки об’єктів лісового господарства, що періодично проводяться фахівцями держпожежнагляду ГУ МНС України в Закарпатській області.

За правило, у більшості держлісгоспів не вирішується питання створення та поновлення мінералізованих смуг, протипожежних розривів, ремонту та будівництва водоймищ, доріг протипожежного призначення, не здійснюється належний контроль за очисткою використаних територій лісокористувачами від залишків деревини, минулорічних горільників та сміття. Не створюються запаси паливно-мастильних матеріалів для заправки автомототехніки, що буде залучатися при гасінні пожеж.

На жаль, не знаходять практичного втілення і розмови про придбання лісофондоутримувачами області необхідної кількості пожежної техніки та іншого спеціального технічного обладнання (мотопомпи, ранцеві оприскувачі, пожежні рукави тощо), хоча відповідальність за гасіння пожеж в лісових масивах покладається саме на них, тоді як пожежні підрозділи залучаються тільки у разі необхідності допомоги та загрози того, що пожежа в лісі перетвориться на велику.

Отож, як бачимо, для того, щоб у наші лісові угіддя не навідувалася вогняна стихія, ще треба зробити дуже багато. Однак, очевидним залишається те, що одних зусиль лісофондоутримувачів й пожежників замало, передусім, обережними з вогнем у лісі й неподалік нього повинні бути самі люди. Адже саме ми винні в тому, що вогонь навідується в лісову царину – кинутий непогашений недопалок або сірник, залишене багаття. Іноді діти у пошуках розваги йдуть до лісу та самі розводять вогнища. Батьки ж нагадувати дитині, коли та йде на вулицю, про небезпеку пустощів із вогнем та наслідки від цього забувають.

З цих причин і не перестають замовкати телефони у пожежних частинах, по яких щодобово надходять повідомлення про все нові й нові пожежі.

А щоб попередити їх, необхідно запам’ятати, що розводити багаття дозволяється лише у безвітряну погоду під постійним наглядом і на відстані не менше 15 метрів від будівель та споруд. Перебуваючи в лісопаркових зонах, слід вибрати безпечне місце для розведення вогнища та обкопати його. Не слід кидати непогашені недопалки, сірники. Збираючись додому, не забувайте ретельно залити багаття водою чи закидати піском.

Отже, якщо ми будемо уважнішими й обережнішими та завжди виконувати правила пожежної безпеки, то зайвий раз не наражатимемо на небезпеку ні себе, ні оточуюче середовище.

Центр пропаганди ГУ МНС України в Закарпатській області.