На думку держслужбовців, це допоможе підняти рівень освіти учнів
Міносвіти, який, відколи його очолив Дмитро Табачник, завоював (і ніяк не скажеш, що незаслужено) славу одіозного органу влади, виступив із черговою «революційною» ініціативою. Тепер керівництво освітян вирішило, що в Україні... занадто багато шкіл.
На думку чиновників, сільські школи з невеликою кількістю дітей слід закрити, натомість учнів возити до більших ЗОШ. По-перше, стверджують у Міносвіти, це дозволить школярам здобувати якіснішу освіту. По-друге (і цей варіант бачиться, правду кажучи, основним), реорганізація дозволить зменшити витрати на гарантовану Конституцією середню освіту. Саме економічною доцільністю виправдовує намір Міносвіти колишній очільник цієї структури, а нині президент Національної академії педагогічних наук України Василь Кремінь. «Скажімо, сьогодні у великій школі, яку відвідує кількасот дітей, вартість навчання однієї особи - 3-4 тисячі гривень. А от у малокомплектній доходить до 20 тисяч. Уявляєте - у п'ять разів більше, і це при тому, що маленька школа не забезпечує достойного навчання», - коментує фахівця із питань освіти радіо «Свобода».
Колега Креміня, віце-президент Академії Василь Мадзігон вважає, що ідея з перевезенням учнів автобусами до шкіл інших населених пунктів влаштовує не всі регіони: «берете Закарпаття: на великій відстані розміщено школи, та ще й бездоріжжя - там ви не доставите дитину автобусом до навчального закладу».
За словами начальника управління освіти Закарпатської ОДА Михайла Мотильчака, поки що пропозицію про укрупнення шкіл висловлено лише по телебаченню, але жодних рішень щодо такої реформи не прийнято. Тому говорити, що реорганізація відбудеться, зарано. Можливо, конкретніша інформація прозвучить 9 червня, коли у Верховній Раді відбудуться парламентські слухання з питань освіти.
Що ж до самої ідеї, то Михайло Андрійович бачить у ній як плюси, так і мінуси. Перевага в тому, що укрупнення б дозволило давати школярам якіснішу освіту: «У школах І-ІІ ступенів, де навчається всього 40-50 учнів, повноцінну освіту дітям дати неможливо. Вчителям, щоб отримувати відповідне навантаження, доводиться викладати по кілька різних предметів, навіть таких, до яких вони не мають жодного відношення».
Водночас, школи нині відіграють дуже важливу роль у житті села, тому їхнє закриття може боляче вдарити по мешканцях. «У селі школа впливає не лише на освітній рівень, але й на культурний, громадський, тобто виконує гуманітарну функцію в житті селян», - зауважує головний освітянин області. Тому вихід він бачить не у закритті ЗОШ, а в реорганізації - залишити в маленьких селах лише школи І ступеню (1-4 класи), а з 5-го возити учнів на автобусах до великих ЗОШ. Як варіант, у деяких населених пунктах можна об'єднати під одним дахом дитсадки зі школами, що водночас вирішило б і досі актуальну для багатьох закарпатських сіл проблему відсутності дошкільного виховання.
Залишається питання, чи будуть потрібні численні нові школи, які активно будувалися в селах упродовж минулих 5 років і були одним із пріоритетів колишньої влади. Можливо, за нових умов вони виявляться непотрібні? «Про це й мови не може бути! - категоричний Михайло Мотильчак. - Усі нові школи будувалися мінімум на сто школярів, а деякі з них розраховані навіть на 300-400 дітей. Тому навіть якщо будуть введені якісь обмеження, вони точно не зачеплять ЗОШ, введені в дію останнім часом».
