Міс УжНУ Зореслава Кучерява: Підготовка до конкурсу не завжди йшла гладко (ВІДЕО)

Ужгородський медіацентр УжНУ поспілкувався з дівчиною та її друзями, аби дізнатися, як змінилося її життя після перемоги в популярному конкурсі вишу, почути про життєві орієнтири та переконання. Отож Зореслава Кучерява. Коротка довідка: закінчила Залужанську (на Мукачівщині) школу І–ІІІ ст. Нині навчається на першому курсі факультету європейського права та правознавства УжНУ. Улюблений колір – синій. Захоплюється прозою Мопассана та поезією Ахматової. Серед улюблених акторів – Йеном Сомерхолдером, Джейсоном Стетхемом та Андріано Челентано. Любить салат «Цезар». У хлопцях найбільше цінує шанобливе ставлення до дівчат, уміння жартувати, бути уважним, а ще – високий зріст та доброту. Зореслава мріє про навколосвітню подорож. Люди в її оточенні ставляться до Зоряни по-різному: одні поважають, десь навіть захоплюються, інші налаштовані критично, з недовірою, подекуди з елементами заздрості. Проте дівчина сприймає це нормально: розуміє, що так улаштоване наше життя. Зі складних моментів намагається завжди взяти добий урок, цінує й використовує всяку можливість самовдосконалення. У неї не так багато друзів, на яких можна покластися. Проте ті, що є, – неймовірно особливі й цінні люди. Усі вони сходяться в одному: Зореслава – справжня леді, граційна, ввічлива, розумна, вихована. Заочі називають її Євою через ніжний і глибокий погляд, зворушливу посмішку та жіночність у всій повноті цього слова. Зореславо, якою була Твоя перша думка після оголошення результатів? – Не очікувала, що стану переможницею. Бачила з цим титулом інших претенденток. Не вважаю себе найкрасивішою дівчиною нашого вишу. Розумію, що дістала титул – не більше. Самовдосконалюватимуся – на цьому шляху не зупинюся. У цілому ж конкурс – дуже-дуже багато емоцій, радості, ейфорії. Усвідомлення перемоги до мене дійшло тільки наступного ранку. Це щось особливе і незрозуміле. Але приємне. Яку мала мотивацію для участі в конкурсі? – У першу чергу гідно представити факультет. Мені, простій першокурсниці, довірили таку почесну місію. Із самого початку розуміла – все серйозно. Проте мушу зізнатися: підготовка до конкурсу не завжди йшла гладко. Були моменти, коли і плакалося, і нервувалося, і хотілося все кинути. Але постійно пам’ятала, що мені довірили на факультеті. Як його можна підвести? Чи можна сказати, що перемога в конкурсі «Міс УжНУ» – це маленька перемога над собою? – Цілком. У мене ще з дитинства багато комплексів, з якими на сцені довелося вступити у справжню війну. Щось удалося, щось ні. У будь-якому разі – це хороша сторінка в моєму житті, згадка про яку завжди викликатиме теплі почуття.