Батько полеглого захисника Володимир Девʼян написав книгу про полеглого на війні сина «Доброволець. Спогади про сина». Гроші з продажу автор віддає на потреби 128 Закарпатської бригади, у якій служив його син.

Про книгу батько полеглого на війні закарпатця Володимира Девʼяна розповів журналістам Суспільне.Ужгород.

Книгу «Доброволець. Спогади про сина» Володимир Дев’ян написав про свого полеглого на війні сина Володимира та його побратимів.

«Епілог до книги написала дружина. Інформацію почерпнув з наших СМС, а щось він трішки мені по телефону розказував. Я не писав її (книгу — ред.), я в неї свою душу виливав, а може не тільки свою. Бо, ніби біля мене син був і все те мені розказував, ніби я те все бачив своїми очима, ті всі жахіття», — розповідає Володимир Дев’ян.

Володимир каже, що книгу писав близько року. Редагувала тексти вчителька української мови та літератури Ужгородського ліцею «Лідер» Галина Пащук.

«Мені допомагали мої учні, учні 10-А класу — технічно обробляли фотографії, допомагали із версткою книги, такі технічні роботи виконували і потім ми опрацьовували цю книгу і готувалися до презентації», — каже Галина Пащук.

«У створенні цієї книги я допомагав тим, що я організовував текст для цієї книги, а саме – параграфи, абзаци, а також вирівнював картинки та організовував розташування тексту. На мою думку, якби я не взяв участь у допомозі створити цю книгу, це було б аморально, тому що ця людина поклала життя за захист України, він справжній Герой, тому я не міг відмовитися», — додає учень ліцею Даниїл Шевчук.

Тираж книги — 300 примірників. Презентація книжки була у грудні 2024 року та у квітні 2025-го. Видання книги оплатила сім'я захисника.

«Нам він теж залишив частину тиражу, коли я сказала, що ми його розповсюдимо і повернемо їм гроші, то Володимир Дев’ян сказав: «Ні в якому разі, комусь вони потрібніші». Отже, він доручив нам за гроші, які ми зберемо за ці книги, купити те, що потрібно для 128-ї, для військових і відправити їм», — зазначила Галина Пащук.

Військовий Володимир Дев’ян був жителем села Голубине. Закінчив місцеву школу та Свалявський коледж. Працював будівельником.

«Коли він працював, то в нього була така манера — закочувати рукави, і робота в нього літала. У нього не було такого, що міряє і міряє. Коли він робив стяжку, то любо було дивитися на ту роботу. Я не знаю, як така могла бути швидка дитина. Напевно, через ту свою швидкість і впевненість він пішов на війну», — згадує про сина мама захисника Маріанна Дев'ян.

До лав ЗСУ Володимир Дев’ян доєднався у червні 2022 року. Служив у складі 128-ї ОГШ закарпатської бригади. Захищав Україну на херсонському та донецькому напрямках. Загинув 15 грудня 2022 року. У чоловіка залишилися дружина Вікторія та дочка і син.

Дружина захисника Вікторія зробила фотокнигу дітям на пам'ять про тата. Це світлина з потяга, яким Володимир повертався з дому на фронт.

«Ми їхали на впізнання в Дніпро і поверталися звідти, і сіли в той потяг, яким рівно місяць тому їхав чоловік у цьому купе, в цьому вагоні і на цьому ж місці, де потрапили ми. Нам дістався такий же білет. Тоді він мені скидав відео, який у нього вагон, яке в нього купе. Коли ми сіли в потяг, я зайшла і думаю, що мені це дуже знайоме місце. Я виймаю ті речі, які мені дали на впізнанні, я виймаю той квиток, дивлюся — дата, час, потяг, купе, вагон, місце — усе те ж саме», — згадує Вікторія Дев’ян.

Поховали Володимира Дев’яна на Алеї слави у Сваляві.

«Написана книга означає, що мій син Вовчик буде жити, і тут буде відмічено не тільки його подвиг, таких є дуже багато, котрі залишилися у степах, в полях і за них нікому сказати, а їх тисяча-тисяча. Будь-яка війна рано чи пізно закінчиться, а це для того, щоб наше підростаюче покоління знали, якою гіркою, важкою ціною нам то дісталося», — зауважує батько воїна Володимир Дев’ян.

• полеглий герой
• Книга
• Мукачівщина
• війна