По-різному можна оздобити свій дім за прогресу в сучасному житті дизайнерства. Тим паче, кожному властивий особистий естетичний смак. І все-таки за розмаїття уподобань прекрасного унікальною витонченістю художнього конструювання власного будинку зумів подивувати 60-річний міжгірець, інженер з охорони праці місцевого професійного ліцею Володимир Казибрід.
Проживає він з сім’єю майже у самому “серці” селища. Не лише прохожі, але й автомобілісти, які теплої пори мчать центральною вулицею верховинської “столиці” з іменем Шевченка, на ходу залюбки попозирають на фасад котеджу з номером 31 на обочині тротуару. Красота та й годі! Її можна ласкаво величати поетикою оселі чи то пак лірикою садівництва…
А оригінальною родзинкою оздоби обличчя двоповерхової будови з підвальними приміщеннями став… виноград. Його гілки, з роками плавно розгалузившись по стінах від землі аж до шатрового даху, на диво вишукано, в несхожий спосіб з іншими, причепурили особняк. На розкішному житлу, закосиченому багаторічними деревними ліанами, з яких звисають налиті сонцем пишні грона, хоч вивішуй табличку із знаком взірцевого помешкання. До цього серйозного натяку, сподіваємося, мерія місцевої ратуші прислухається, бо він має справедливий резон, якщо проводити в райцентрі конкурс-огляд на ідеальний дім.
А мудра ідея окраси у Володимира Юрійовича виникла мимоволі. З два десятки роки тому, зводячи житло на крихітній за площею ділянці, що обмірювалася всього-на-всього чотирма сотками, зіткнувся з проблемою городництва. Із-за малоземелля й спало на думку посадити виноградні кущі на піщаному грунті аж впритул фундаменту, а відтак з їхнім ростом, дбайливо підстригаючи галузини, спрямовувати відгони по лицьових стінах.
Експеримент вдався на славу: що пасував незвичний дизайн з живим орнаментом хаті, а що й зручність сталася — з самих балконів можна було рвати і смакувати смачними соковитими кетягами ягід! До речі, на подвірному п’ятачку прижив шість сортів винограду, з-поміж яких домінують “Ізобелла” та “Кадарка”. Щороку урожай нівроку. Родиною закладають компоти, сиропи, а вина виготовляють й поготів — двісті з гаком літрів. Причому — чисто натурального, без добавки крапельки води…
Новаторство Володимира Казибріда згодом успадкував брат-близнюк Ігор. Живучи теж у Міжгір’ї у п’ятиповерхівці, у нього виноградні відростки вже сягнули третього ярусу, де квартирує.
“Якщо в сусіда хата виноградна, то чом і мені не оформити свою ідентично”, — кмітливо, так подумав, напевно, підприємець Ігор Мушка і теж шикарно “прибарахлив” рослинним зеленим намистом приватний торговий об’єкт через дорогу, під одним дахом якого крамниця і кафе. Влітку одне задоволення тут на терасі, окутаній виноградним шаттям, відпочити з кухлем пива чи чашкою закарпатської запашної кави. Завсідників за такого приємного комфорту в затишному закладі, як правило, хоч відбавляй.
Що не кажи, а з приводу такого мудрованого естетичного методу прикрашати будівлі народ влучно мовив прислів’я, що якщо прибереш пня, то даш і йому ім’я.
