Таких у народі величають “моржами”. Незважаючи навіть на високоградусну морозну температуру, вони традиційно відважно і масово йдуть до річок на світлий християнський празник — Водохреща. Приємно відзначити те, що на Міжгірщині з кожним роком ця сива сакраментальність розвивається, все більше стає прихильників зимових ванн.

 

Місцеві “моржі” найчастіше звикли приймати морозні водні процедури у Соймах — річці Майданка, де у мальовничій місцевості зазвичай влітку пляжують. Цього разу тут на білосніжному березі висадився, вважай, цілий десант купальників. А лідером гурту став директор райспорттехклубу ТСО України Микола Янчик. Вожаком його по праву можна звати не лише тому, що став ініціатором виїзду до замерзлого русла. Микола Михайлович має вже солідний стаж холодного загартування. Сповіщає, що мінімум півтора десятка років систематично сталить здоров’я в льодових прорубах. Популяризатор здорового способу життя запевняє воднораз, що запроваджений звичай дає неабиякий лікувальний ефект — хвороби, як правило, не чіпляються до тіла, плюс душа чиста, настрій бадьорий. І радить іншим сміливо займатися моржуванням, як юні, так і дорослим поважних літ, бо воно підвладне будь-якому віку. Щоправда, застерігає від деяких зайвих зловживань. Навів приклад, як одного разу з ними до крижаного потоку подався знайомий, який напередодні для хоробрості потайки спожив чималу децу горілки. Заціпенілого на морозі нетверезого колегу потім ледве привели до свідомості.

 

На цей раз у Миколи Янчика партнерами стали серйозні співучасники. З-поміж них начальник ДАІ Руслан Лихтей, прокурор району Богдан Пилип, шовгори — приватний адвокат Іван Кость та підприємець Ігор Казюк. Проігнорувавши рідною Тереблею, у Соймах тепер вирішив компанію товаришам скласти синевирський бізнесмен Іван Шпілька. І його підприємливий колега, депутат селищної ради Михайло Шурдюк по-лицарськи, без всякого страху і докору стрибав в ополонку з сосульками. “Поніжилися” тут на славу свого здоров’я і земляки-міжгірці Роман Цендра, Роман Моркляник та Михайло Василевський. За подібних походів до зимових водойм не обходиться і без груп підтримок цімборів або, сказати, допитливих, які, зіщулившись в одязі на березі, здебільшого роти роззявляють від “подвигів” своїх добре знайомих, котрі в одних плавках босоніж по-спартанськи прогулюються білою сніговою ковдрою чи безстрашно пірнають у зусібіч обмерзлі водяні отвори.

 

А на околиці житлового масиву Поточина, що приналежить до райцентру, у бурхливій течії з льодовим панцером Ріці блаженно поплавали держінспектор будконтролю Василь Бошота, працівники райвідділу УМНС Анатолій Бобик, Євген Бундзяк, Олена Красняник за супроводу теж близьких і цікавих попозирати на дивакуватих любителів гострих відчуттів.

 

На жаль, цього сезону із-за випадкової травми ноги не зумів себе показати у казковому гучалі — коловертній купелі шумовитої гірської зворини в рідній Річці перший “морж” Міжгірщини — директор профліцею Василь Маринець. Зате на заміні виявився його підлеглий — майстер виробничого навчання закладу Володимир Глеба, котрого на Верховині і далеко за її межами знають ще як талановитого художника. Пан Володимир зізнається, що цим захопленням “заразився” саме від свого керівника, якому вдячний за спонукання до методу, який додає не тільки кріпості здоров’ю, але й творчої снаги. Купався теж на батьківщині, де народився і ріс — Соймах. Комусь поувижалося, що слідом за ним у воду ступала і красуня-русалка. Так чи не так — це, чемно погодьмося, вже інтимне життя екстравагантного майстра-митця. Врешті-решт, вдвох тепліше душам у студеному плині…