Міжгірщина давно славиться народними умільцями, про що свідчить їхня популярність серед населення. Народне мистецтво своїми коренями сягає глибокої давнини, поєднує в собі духовно-матеріальну цінність людини, виражену в художніх доробках.
Серед інших творів особливо верховинська вишивка виділяється багатством та різноманітністю технічного виконання. Її характерною особливістю є багатокольоровий орнамент. Вишивка — це вид мистецтва, що виник давно. І, мабуть, ніколи не зможемо довідатись, хто і коли вперше здогадався втілити у візерунки красу рідної природи, свої переживання та почуття, адже чого тільки не приховує в собі така робота: кохання, страждання, радість, смуток. Загалом — це своєрідний літопис життя. А вишитий рушник — це чарівна пісня або ж душа, виспівана розмаїттям, засобами тканини, безмежною фантазією орнаменту, в який народ вкладає свою душу. Тому, мабуть, як ритуальну реліквію рушник використовують майже в усіх традиційних обрядах: за народин, весіль, проводів у дорогу та зустрічей гостей.
Однією з таких майстринь у Негрівці зарекомендувала себе Людмила Миколаївна Ворон, яка народилася у квітні 1977 року в сім’ї колгоспників. Вона ще з маленьких літ придивлялась до рукодільних робіт своєї матусі Христини Федорівни, яка тоді теж славилась своїми рушниками і брала участь у різних виставках народних умільців. Тож свою любов та вміння передала донечці, яка перший свій рушник вишила в одинадцять років. Ця любов до творчості і зараз не згасає, її відтворює аматорка на білих полотнах ціле життя. Людмила Ворон вийшла заміж і народила трьох діточок, яких на даний час виховує сама. І навіть у цей важкий для неї період знаходить можливість займатися вишиванням. Залишаючись наодинці з собою вміло втілює всі свої мрії, любов у рукодільних візерунках на рушниках, скатертинах та серветках. На даний час у Людмили Миколаївни вишиті понад 50 оригінальних виробів, серед яких не лише рушники, а й подушки, килимки, доріжки ткані, в’язані спицями та гачком кофти.
Вишиванки та інші творчі роботи додають майстрині здоров’я і наснаги, а односельцям — радість від побаченого.