Перспективний науковець — це про нашого земляка-міжгірця, аспіранта кафедри гідравліки та сантехніки Львівської політехніки Василя Бошоту, який досліджує можливості використання ексфільтраційних траншей.
Добрий старт
Вирішивши піти шляхом батька, який “все життя займається будівництвом”, Василь Бошота вступив у ІБІД, обрав спеціальність “Водопостачання та водовідведення”. Як згадує, перший курс для нього був важким, перша сесія — своєрідною перевіркою власних можливостей. Та з цим хлопець упорався непогано, “побачив, на що спроможний, повірив у свої сили” — i наступні сесії, закономірно, вже складав на “відмінно”.
Успіхи в навчанні підштовхнули до участі в олімпіаді. Так, на п’ятому курсі за підсумками кафедральної олімпіади зi спеціальності хлопець (разом з іншими політехніками) представляв рідний університет на всеукраїнському турі олімпіади в Києві, там посів 8 місце.
Перші кроки в науку
А ось перші кроки в науку Василь зробив на третьому кypci, коли виступав на конференції. Й наступного року непогано зарекомендував себе на кафедральній (здобув 2-ге мicце), а також на загальноінститутській студентській науково-технічній конференціях (3-тє місце).
Визначитись із напрямом досліджень юному науковцеві допоміг доцент кафедри гідравліки та санітарної техніки Володимир Жук, який i зацікавив студента темою ексфільтраційних траншей — інженерних споруд, що призначені для регулювання, очистки й використання дощового стоку; мають вигляд вузького довгого рова із завантаженням різного типу.
— Забудова дедалі нових i нових територій збільшує навантаження на існуючу водовідвідну мережу — відповідно виникає потреба або міняти колектор (а це величезні капітальні затрати), або відрегулювати стік води. Перспективним та простим методом регулювання дощових стічних вод є фільтрація в грунт, зокрема використання ексфільтраційних траншей, — пояснює Володимир Михайлович, науковий керівник Василя. — Система таких траншей, облаштована вздовж водовідвідної мережі, дозволяє не скидати забруднені стоки в річку, не перевантажувати очисні споруди й саму водовідвідну мережу.
Робота триває
Ексфільтраційні споруди Василь досліджував у магістерській роботі й продовжив працювати в цьому напрямі і в acпірантypi. Як науковець, він по-новому підійшов до розрахунку площі траншеї, адже, за його словами, визначити правильно габарити споруд — дуже важливо, особливо з огляду на вартість земляних робіт нині. У планах — i вдосконалення конструкції траншеї: йдеться про те, щоб замінити її кам’яне завантаження чимось практичнішим, до прикладу, пластиковим каркасом. Та це — поле для майбутніх напрацювань, а про очевидні переваги ексфільтраційних траншей аспірант може розповісти вже:
— Використання цих траншей дозволяє зменшити пікові навантаження на інші споруди системи водовідведення, регулювати гідрологічний баланс певних територій. Також ці споруди є підземними, вони можуть бути відкритого й закритого типу: якщо, скажімо, траншею накрити шаром рослинного ґрунту, вона буде майже непомітною, що актуально i для парків, i для ландшафтних територій.
На сьогодні Василь має чимало наукових публікацій, зокрема у збірнику матеріалів Міжнародної наукової конференції молодих учених “Геодезія, архітектура та будівництво-2009″, у Віснику Національного університету “Львівська політехніка” — “Теплоенергетика. Інженерія довкілля. Автоматизація”. Минулого року його також надрукували у виданні за підсумками міжнародної студентської конференції у Рівному, має публікацію (у співавторстві) у Польщі.
Примхи науки
Треба сказати, що Василева наукова сфера має певну специфіку. Скажімо, експериментальна складова. Траншея у лабораторії?.. Чи десь посеред мicтa?.. Таке уявити складно. І хоч аспірант разом із науковим керівником розробили кілька проектів лабораторних установок, але проводити дослідження в лабораторії виявилось недоцільно. Та знайшли альтернативу: Василь спроектував i збудував натурну установку — траншею на півтора куба — вдома, на подвір’ї у рідному Міжгір’ї.
Цікаво також, що cboї дослідження аспірант не може проводити цілорічно, а лише в літній період (або навесні чи восени, якщо погода сприяє), адже саме тоді “можна отримати достовірні результати”. Тож тепер Василь має час для напрацювання теорії. Зрештою, різного роду перешкоди (як-от, погодні) абсолютно не заважають йому цілеспрямовано йти до мети.
Довести справу до кінця
Секрет своїх наукових здобутків Василь Бошота пояснює просто: каже, зацікавлений предметом дослідження. Неодмінною запорукою ycпіxу вважає також наполегливість i вміння доводити справу до кінця. Як однозначно перспективного науковця аспіранта характеризує і його науковий керівник:
— Василь має дуже потрібні i важливі риси, які в комплексі обіцяють добрий результат. Він — вдумливий, наполегливий, працьовитий та відповідальний, поставлені задачі розглядає з різних боків, глибоко аналізує. Тож покладаю на нього особливі надії: сподіваюся, встигнемо вчасно зробити та успішно захистити дисертацію.
