і полоні часу

Ранок... Напівгусті хмари розкривали небо... Місяць був схожий на немиту ложку. Бірюзові, зелені, брудні поля змінювали кафешки, заправки, електричні стовпи. Далі - урбанізовані села, і корови, які не знають цього слова.
Обійми гір починаються десь біля Хуста, чим більше дорога набирала швидкість, тим яскравіше ліси і пагорби показували свої силуети. І тим краще стало зрозуміло, що я у напрямку до краси і цікавого, що бере початок в Грушеві Тячівського району...
...Красиві будиночки, які підпере-зують гори, бабусі, що вирішують якісь свої справи із самого ранку, і вказівка — "Православний монастир 10 ст", що одразу будоражить уяву... Прямуємо до нього.
ТЕМРЯВА ВІКІВ
Хтось твердить, що на місці нинішнього Божого дому був цілий комплекс монастирів, але найцінніше - книгозбірня, яка, ймовірно, теж побутувала тут.
Скарга настоятеля цього монастиря до короля Бейли IV про напад монголо-татар свідчить про те, що існування Божого храму не виключено. Зараз цей документ зберігається в Будапешті. Крім того, є цікавий документ, оригінал якого є в актах константинопольських патріархів. Він розказує про належність земель до монастиря. На прохання румунської держави їм зробили копію. Є ще 11 грамот, які говорять про те, що королі підтверджували існування в Грушеві монастиря. Є ще 15 тонн документів, які неперевірені. Можливо, з часом, коли люди почнуть цінувати свою культуру, цей процес зрушиться з місця.
Коли занурюєшся у 1546 рік, стає відомо, що мукачівські єпископи стали поширювачами унії і доклали всіх зусиль, щоб викоренити православну віру. Тобто, наприкінці 17 століття, коли Австрія захопила Трансільванію, - орден єзуїтів викоренив православ`я.
За певними історичними даними цей монастир був своєрідним просвітницьким центром.У ньому жило понад 40 єпископів, однак їхні імена канули у темряві віків.
І тільки в 2006 році почалось відродження... Жили перші півроку в церкві і палатках, розказує монах Бенедикт. Навіть збереглися теплі фото, де зображені церква, а біля хреста стояла електроплита... Проблеми були з водою, хоча більше із людьми - шкодували давати, аж 22 двори пішли проти. Але, кажуть, Бог милостивий до добрих людей - тепер мають три колодці. А радість в тому, що всі вони стоять на схилі, де води фактично не має бути. Бенедикт розповів, що сусід їхній тридцять два кільця зробив і має тільки 70 сантиметрів води. Монах переконаний, що їх благословив сам Господь.
Дзвони робили із використаних кисневих балонів. Один навіть повний був, коли розрізали - трохи й біди не сталося. Зараз вони гарно дзвонять, а от два справжні дзвони, що люди привезли із села, зовсім негарні звуки видають. Чому б це?
КОЛИ ЯБЛУНЯФ РОДИТЬ ХРЕСТИ...
Виявили фундамент храму 10 століття у Грушеві Тячівського району десь три тижні тому, коли й почали розкопувати. Сама заглибина сягає менше метра. Якщо на це дивитись моїм оком, то я побачила камінні обриси старої будівлі. Монахи цього монастиря розмовляли із закарпатськими археологами, але ті відмовились вести розкопки. Знову-таки пояснення ченці не отримали. Бенедикт розказав, що приходили їм допомагати хлопці із богословської академії. Знаєте, чим більше рук, тим краще і швидше робота виконується.
Десять років тому теж проводили розкопки. Монах Бенедикт повідав, що бачили навіть відеозйомки з цього періоду. Ці люди приїхали з Баямар, Румунія. Для них це місце цінне тим, що тут вперше була надрукована книга румунською мовою. Щодо встановленої дати - 10 століття - її визначили археологи з Баямар. Вони, в свою чергу, зробили висновки за знайденими останками. На відео показано, що навколо теперішнього розкопаного фундаменту є захоронення монахів. Знайдені скелети лежать по двоє. Дехто сказав вже нинішнім монахам, що румуни знаходили тут і монети. Проте куди все поділося - залишається лише гадати. Дивно те, що скільки б не копали приїжджі археологи, ніяк не наштовхнулись на фундамент...
Настоятель монастиря архімандрит Стратонік розповів, що і вони знайшли скелет монаха. Однак знайшли біля алтарного боку храму, що свідчить про високий сан монаха. На черепі видно пролом і темнувату пляму. Як сказав судмедексперт, цю людину хтось вбив. Злочинністю "втішаємось" не тільки ми, її пам`ятають руїни 10 століття...
Знайдено частину із настінних фресок (видно, що церква розписувалася лише раз, бо немає слоїв), днище глека, гвіздки, хрест. Останньому чотириста років. Виявили дату по нашаруванню дуба - із чого зроблений хрест. Отець Бенедикт сказав, що пролежав він десять років на землі, навіть дехто хотів розпиляти... Нині він відремонтований і красується на пагорбі біля монастиря. Настоятель дуже б хотів, аби держава або просто добрі люди звернули увагу на все побачене, і таким чином розкопки продовжились би інтенсивніше.
Справжнім чудом у селі Грушеві є хрести, які знайшли у яблуні. Чоловіку, який розколов дерево, приснився віщий сон - ніби йому даровано три хрести. А сьогодні вони оберігають монастир і пахнуть яблуком...
ПРОБЛЕМА ЛЮБОВІ
Свобода закінчується там, де починається воля іншого, сказав колись мудрий чоловік Робесп`єр... Проблема в тому, що 15 років тому на місці монастиря нічого не було. Люди, скориставшись радісною нагодою, поповнили свою жадібність сотками із фактичної власності храму. Монахи пробували звертатись до місцевої влади, а ті послухають, головами покивають і - забудуть. Невже всі забули заповідь про любов до ближнього?..
Просили ченці й відремонтувати дорогу, адже туристи відвідують цей край, а у відповідь - тиша... А віруючих із усіх усюд - Білорусія, Польща, Росія, з різних околиць нашої держави. Фінансово допомагають монахам відроджувати монастир, та й жити за щось треба. От на знайденому фундаменті побудують церкву, адже святі місця треба берегти...
Одна із старих ікон у монастирі є дуже древньою, а перейшла вона сюди із рук троюрідного брата Бенедикта, який розказав, що історію цієї ікони не прослідкувати - крадена-перекрадена. Наступна - з Дніпропетровська. Потрапила прямо з металолому до батьків Бенедикта, а далі - в Грушево. Видно, що ця ікона колись горіла. А чудесним є те, що з часом вона все більше показує зображення. .. А на одній є дата -1989 рік, січень. Приходили цінителі з музею і давали досить велику суму за одну з ікон, але Бенедикт сказав, що вони мають бути в храмі. Послушник Павел сам робить ікони, щоправда, з бісеру. Навчився у Чернівецькій області, точніше просто побачив. А тепер потроху передає майстерність братам. Монах Бенедикт у великому натхненні зробив ікону за 4 години...
Багато радості й чимало клопотів у грушівських монахів. Як сказав настоятель монастиря, робота - найкращий друг і розрадник. А її в них вистачає, потрібна тільки невелика допомога людей... Бірюзові, зелені, брудні поля змінювали кафешки, заправки, електричні стовпи. Далі
- урбанізовані села, і корови, які не знають цього слова. Обійми гір закінчились...

• монастир
• Грушево
• Хустщина