Реліквії побувають у кількох десятках великих і малих міст, у тому числі їх привезли до Ужгорода до римо-католицького собору Св. Георгія.
Свята Тереза народилась 2 січня 1873 року у французькому містечку Алансон, була дев’ятою дитиною у глибоко віруючій родині Луї та Зелі Мартен. До Кармелю, де вже знаходились її старші сестри, Тереза вступила у 15 років. Про дозвіл на вступ до монастиря з суворим статутом у такому ранньому віці Тереза під час аудієнції особисто просила у Папи Римського.
Перебуваючи у Кармелі, свята Тереза відкриває власний духовний шлях – малу дорогу духовного дитинства. Цей шлях цілковитої довіри Господу, дорогу “малих справ” Тереза описує у кількох рукописах, зроблених за проханням настоятельки. Пізніше вони лягли в основу книги “Історія однієї душі”.
Помирає Тереза 30 вересня 1897 року від туберкульозу, у неповні 25 років, останні 9 років життя не залишала кармелітського монастиря у Ліз’є. Внутрішнє життя святої Терези було настільки прихованим, що незадовго до її смерті хтось з сестер у монастирі щиро знизував плечима: “що писати про неї у післясмертному циркулярі?” Втім, “Історія однієї душі”, яка вийшла через рік після смерті святої, відразу стала бестселером.
Папа Римський святий Пій Х, який канонізував Терезу у 1925 р., назвав її “найбільшою сучасною святою”. 1927 року він оголосив святу Терезу покровителькою місій, на рівні з св. Франциском Ксаверієм. 1997 року Папа Іван Павло ІІ настільки високо оцінив Терезину “малу дорогу” , що оголосив святу Терезу від Дитятка Ісуса і Пресвятого Обличчя Вчителем Вселенської Церкви. До неї цього титулу удостоїлись лише дві жінки – св. Тереза Авільська (реформаторка ордену кармелітів) і св. Катерина Сієнська.
Проте після смерті мощі святої побували у десятках країн, практично в усьому світі. Вони побували під каналом Ла-Манш та навіть у космосі, відомі численні випадки зцілень і чудес за посередництвом святої.
