“Наш похід стартував від стін мукачівської Ратуші, – розповідає капітан групи Наталія Шозда (ЗОШ №6), – метою було втекти з розпеченого нещадним сонцем міста, відірватися від величезного скупчення машин, людей, сучасної техніки, Інтернету, всього того, що включає в себе поняття "сучасний світ".
Завданням – не через вікно поїзду чи автобуса, а по справжньому, близько і глибоко, пізнати рідний край, з допомогою велосипеду потрапити у нові місця, познайомитися з архітектурними пам’ятками, стародавніми фортецями, іншими цікавинками, насолоджуватися спілкуванням з чистою природою, мальовничими місцями гірського Закарпаття, перевірити свої фізичні можливості. Їхали не поспішаючи, “у своє задоволення”, тож встигли з всім детально ознайомитися”.
“Маршрут пролягав по території Мукачівського, Свалявського, Іршавського, Хустського та Виноградівського районів, – розповідає інша учасниця походу Беата Зубака (ЗОШ №5) – через Кольчино – Чинадієво (екскурсія в замок Сент-Міклош) – Карпати (мисливський замок Шенборнів в урочищі Берегвар) – Пасіку (мінеральне джерело) – Драчино (пам’ятник святим рівноапостольним Кирилу та Мефодію) – Сваляву (огляд міста) – Стройно – Дусино – Росошський перевал) – Керецьки (краєзнавчий музей) – Кушницю – Броньку (руїни середньовічного замку) – Довге (палац-фортеця Телекі) – перевал – Липецьку Поляну – Липчу (жіночий православний монастир початку ХХ ст.) – Ізу (столиця лозоплетіння) – Хуст (руїни старовинного замку, огляд міста) – меморіальний парк ”Красне поле” (місце озброєного захисту Карпатської України і загибелі її захисників) – Велику Копаню (українська столиця близнюків) – перевал – Широке (полунична столиця краю) – Вільхівку (на околиці села розташоване урочище Джублик – греко-католицьке місце пілігримки та прощі, де відбулося об'явлення Матері Божої) – Греблю – Зарічча – Сільце (городище або замок Бодулів) – Кам’янське – Дунковицю – перевал – Залужжя (пам’ятник на місці найжахливішої в історії Закарпаття ДТП, що відбулася 22 вересня 1983 року) – Лалово – Березинку (унікальний дендрарій)– Верхній Коропець – Мукачево. Загалом проїхали понад 160 кілометрів, начували у наметах та школах. Крім огляду визначних пам'яток чимало часу витратили на купання в Свалявці, Боржаві, Ріці, Тисі – без цього, здається, мозок розплавився б – аж занадто спекотним є цьогорічне літо”.
Яна Бабушкіна (Мукачівський кооперативний торговельно-економічний коледж): – “Дні проведені у поході, стали одними з найяскравіших згадок про канікули. Думаю, ми почали краще розуміти один одного і дорослих, стали більш товариськими, добрішими один до одного, відповідальнішими. Наші хлопці виявилися справжніми джентльменами і везли не тільки власні, але й наші речі…
Ця подорож стала для нас підготовкою до більш серйозних походів. Наприкінці канікул плануємо подолати удвічі довший маршрут по Перечинському, Великоберезнянському, Воловецькому та Міжгірському районах.
Велосипедним туризмом можна займатися все життя! Це – чисте здоров'я, розширення кругозору, спілкування в колективі друзів”.
