В Україні більшає неповнолітніх біженців. Зазвичай - це діти з Афганістану та Сомалі, що тікають з батьківщини без дорослих. За офіційною статистикою - лише за два роки - кількість таких нелегалів збільшилась удесятеро. Одні шукають тимчасового притулку, інші - затримуються надовго. На що вони можуть розраховувати на чужині і про що мріють, полишаючи власний дім?
Сімнадцятирічна Марьям та її старша сестра на уроці української в інтеграційному Центрі благодійного фонду.
В Україні сестри вже півтора року. Вони біженці з Афганістану. Чоловік, який узяв гроші, щоб доставити дівчаток до Європи, залишив їх на київському ринку і наказав чекати маму. Вона загубилась на кордоні.
Марьям, неповнолітня біженка:
- Ми не знали, куди потрапили - Україна це чи інша держава. Було дуже холодно. Ми чекали, чекали до темряви. Увійшли на базар, побачили людей, які розмовляли нашою мовою. Ми сказали, що нам ніде жити. Нас прихистила одна афганська родина.
Зазвичай неповнолітніх біженців доправляють у спеціалізований Центр, що у Мукачеві на Закарпатті. Але місць там усім не вистачає. Часто підлітки живуть у сім'ях інших біженців. Дівчата наглядають за меншими дітьми, хлопці працюють на ринках. 15-річний Басір з Афганістану тут уже півроку.
Басір, неповнолітній біженець:
- У мене є бажання вчитися. Але в Україні немає таких умов. Якби нас відправили до Європи, там є можливість навчатись.
У Державній міграційній службі обіцяють створити центри для навчання таких дітей.
Наталія Науменко, директор департаменту у справах біженців:
- Передбачено введення в дію, реконструкцію пункту тимчасового розміщення біженців у місті Яготин Київської області. Безпосередньо там пункт розрахований на 250 місць і там буде можливо виділити 50 місць а може більше,скільки буде необхідно саме для дітей без супроводу.
А поки що з дітьми-біженцями працюють психологи. Марьям виставляє іграшки на піску. У центрі - мама, вона та її сестра.
Марьям, неповнолітня біженка:
- Моя мрія нормально жити. Знайти свою маму, мати свій дім і вчитись. Я хочу жити по-людськи.
