Пан Христо Роглєв, який розповів «Новинам» про Михайла Іваніка старшого, пригадує, що із його сином в дитячі та юнацькі роки цімборувався. Після закінчення Мукачівської СШ №1 ім. О.Пушкіна Іванік вступив на геологічний факультет Львівського національного університету ім. Івана Франка. Завершивши навчання у виші, працював у Березинському шахтоуправлінні на Мукачівщині геологом. В 1960 році його як здібного і обдарованого молодого фахівця  перевели в Івано-Франківську науково-дослідну лабораторію. Рівно через шість років продовжив навчання в аспірантурі Інституту геологічних наук АН УРСР, де захистив кандидатську дисертацію й залишився там працювати старшим науковим співробітником.

 

Із 1970 року став займатися морською геологією. Нині у творчому доробку доктора геолого-мінералогічних наук, професора, лауреата  кількох престижних премій, завідувача відділу Інституту геологічних наук НАН України понад сотня наукових праць, монографій, частина яких перекладена на іноземні мови.

 

Михайло Іванік став одним з українських морських геологів, який на буровому судні США «Гломар Челенджер» успішно випробував свій винахід для глибоководного буріння окенського дна. Неймовірно значимі результати тієї роботи збагатили світову науку, а М.Іванік став співавтором 71-го тому досліджень морського й океанського дна, виданого у Вашингтоні.

 

Та не забуває вчений своє рідне Закарпаття. За його словами, графік його роботи дуже ущільнений, однак як тільки видається трохи вільного часу, їде в рідне Мукачево, де у Росвигові живе його рідня, однокласники, з якими охоче спілкується. Часто буває за кордоном, адже він фахівець у сфері палеонтології, стратиграфії та морської геології. Бере участь у наукових морських експедиціях. Проводив дослідження в Атлантичному, Тихому та Індійському океанах.

 

Зі слів того ж Христо Роглєва, за десятки років наукових подорожей Михайлу Михайловичу доводилося побувати в багатьох країнах світу. До прикладу, Шрі-Ланка, гориста країна з величезними чайними плантаціями, чимось нагадує наші Карпати. А ось як знають Україну в світі, красномовно свідчить такий випадок. На острові Маврикій, у містечку Порт Луї на невеличкому стадіоні місцеві юнаки грали у футбол. Побачивши іноземців, зупинили гру й поцікавилися, звідки прибули туристи. Ті відповіли, що з України. «А де ж вона?» – питають. «Це найкраща частина Радянського Союзу», – відповіли українці. «А, Москва!». — «Та ні, Київ!». — «Знаємо, знаємо, «Динамо» Київ».

 

У родині Михайла Іваніка всі науковці. Дружина Нінель Володимирівна – фахівець з палеонтології та стратиграфії, морської геології, кандидат геолого-мінералогічних наук. Донька Наталія Михайлівна — кандидат економічних наук, головний економіст департаменту статистики Міжнародного валютного фонду, заслужений економіст України. Молодша донька Олена Михайлівна — завідувачка кафедри загальної та історичної геології геологічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, доктор геологічних наук.

 

Славному нашому земляку нещодавно виповнилося 75 років. Він і сьогодні радо ділиться досвідом, знаннями і вмінням з молодшими фахівцями. Його внесок у геологічну науку нашої держави значимий.