У жовтні 2010 року в культурному житті Закарпаття та всього українського образотворчого мистецтва відзначатиметься знаменна подія – 100-річчя з дня народження Федора Федоровича Манайла, одного із засновників Закарпатської школи живопису, глибокого знавця історії, етнографії та фольклору Закарпаття, самобутнього, колоритного, експресивного майстра пензлю, який все своє життя, всю свою творчість присв`ятив народу улюблених Карпат.

Поряд з цим, необхідно зазначити, що св`яткування ювілею проходитиме на фоні загрози існування власне самого меморіального музею художника.

Меморіальний музей Ф.Ф.Манайла відкрито 9 лютого 1981 року, за ініціативи Міністерства культури України, спадкоємців художника :  сина - Івана Манайла та доньки - Катерини Манайло (нині покійних), культурної інтелігенції краю. Діти передали державі  житлове майно, заповідане їм батьком, для створення музею. Це  помешкання по вул.Другетів, 74, кв. 2,  де жив митець понад 30 років, ½ земельної ділянки, де майстер вирощував диньки та зберігав звезені з усього Закарпаття взірці каменю, ½ підвальних приміщень, де згодом було розміщене фондосховище меморіального музею  та ½ горища. Держава передала це майно на комунальний баланс міста Ужгорода, відповідно роз-порядником майна стала Ужгородська міська рада ( згідно рішення Ужгородського виконавчого міського комітету Ужгородської міської ради № 222 від 4 травня 1979 р.).

Однак, з боку Ужгородської міської ради, співвласника будинку по вул..Другетів, 74, здійснюються заходи, що можуть унеможливити функціонування музею. Зокрема:

1.- рішенням сесії Ужгородської міської ради від 08.07.05 р. власниці другої половини  домоволодіння по вул. Другетів, 74 -  п. Возняк О.В. надано ½ частину земельної ділянки, (що належала меморіальному музеєві Ф.Ф.Манайла і була  складовою частиною екскурсійного огляду), у приватну власність для будівництва та обслуговування житлового будинку. На підставі цього рішення п.Возняк О.В. виготовила державний акт на право власності на земельну ділянку всього внутрішнього подвір`я будинку. Таким чином, ½ земельної ділянки, у музею відібрана, а унікальні камені, зібрані руками майстра, знищені.

2.- відповідно договору оренди від 14.02.06 р. ½ частина підвалу, (де було розміщене фондосховище меморіального музею), Ужгородською міською радою  була віддана в оренду власниці другої половини домоволодіння по вул.. Другетів, 74 – п.Возняк О.В. Крім того, управління майном міста не заперечувало проти проведення робіт по ремонту орендованого підвального приміщення за власні кошти орендаря, що робить майже неможливим повернення фондосховищ музеєві.

Нещодавно міська рада призначила проведення конкурсу з визначення незалежного оцінювача вартості комунального майна, в тому числі і підвальних приміщень будинку по вул. Другетів,74, що слугували фондосховищем меморіального музею, для його подальшого продажу. Конкурс відбувся. В газеті «Ужгород» за 1 березня 2010 р. Ужгородська міська рада, департамент міського господарства опублікували  підсумки Конкурсу, що відбувся в департаменті міського господарства 1 березня 2010 р. ,»щодо відбору експертів /суб`єктів оціночної діяльності, котрі будуть залучені до проведення не- залежних  оцінок».  Де  визначено  переможців Конкурсу. Серед перерахованих переможців/ об`єктів оцінки другим пунктом є  приміщення підвалу по вул.Другетів, 74, яке оцінює  ТОВ «Байт». Підкреслимо – відбувається це за згодою і сприянням Ужгородської міської ради.

3.- міська влада  рішенням від 31.08.05 р. №258 передала ½ горища будинку по вул.Другетів, 74 для будівництва житла п.Возняк О.В. Протягом короткого часу до горища були добудовані сходи  та тераса. Проте, завдяки своєчасному втручанню комісії  на чолі з губернатором області п. Гаваші О.О., це рішення було скасовано. Але капітальна добудова залишилася і доступу до горища працівники музею не мають, ( співвласники замінили замок дверей, що ведуть на горище). До речі, ключі за словами п.Возняк , має право просити тільки Ужгородська міська рада, як співвласник горища, а не працівники музею. Це, звичайно, протирічить нормам нормального функціонування музею . Адже при раптовій пожежі , коли все іноді вирішують  хвилини, врятувати музей та творчу спадщину Ф.Манайла буде неможливо. Крім того, неможливість дістатися горища не дозволяє відремонтувати дах, що протікає. Дощова вода вже добряче поруйнувала стіну меморіальної кімнати –вітальні. Доступу до комунікацій музею (труби центрального опалення, телефонний кабель,  електропровід) працівники музею також не мають.

Таким чином, на даний час умови роботи меморіального музею не відповідають вимогам збереження пам`яток Національного музейного фонду України, діяльності музеїв загальнодержавного значення.  Тут слід зауважити, що із 1980 року будинок №74 по вул.  Другетів дістав статус Пам’ятника історії. У 1989 році Виконавчий комітет Ужгородської міської ради народних депутатів прийняв рішення ( від 28.02.89. за № 33) «Про використання та збереження пам’ятників історії та культури м.Ужгорода», яким вирішив: п.1. Для забезпечення постійного нагляду за пам’ятниками історії та культури, належного технічного стану передати пам’ятники міста на баланс організаціям згідно додатку, де в переліку пам’ятників меморіальний музей Ф.Ф.Манайла значиться за номером 54 і переданий на баланс Краєзнавчого музею. В цьому ж рішенні у п.4 вказується, що Управлінню архітектури та містобудування необхідно узгоджувати з державними органами Охорони пам’ятників ( обласним управлінням культури) проекти реконструкції будинків, що є пам’ятниками історії. Чи потрібно говорити, що обласне  управління культури не давало згоди ні на реконструкцію частини будинковолодіння, ні на приватизацію земельної ділянки по вул. Другетів, 74 ( чим порушено і п.9 рішення Ужгородської міської ради від 28.02.89  про беззастережне виконання Закону про охорону пам’ятників історії  та культури, і Закон України «Про охорону культурної спадщини» Ст.6 §§ 10, 13).

Методичне відчудження приміщень, які належали Ф.Ф.Манайло, і складали частину меморіального музею, суперечить Закону України про охорону культурної спадщини,  який забороняє відповідальній особі, у даному випадку Ужгородській міській раді, передавати пам’ятники у володіння, користування чи управління іншій особі ( Ст.18), будь-яке  відчудження, чи передачу пам`яток  ( Ст.6 ,§2, п.10), забороняє  знесення, заміну чи зміну  пам`яток (Ст.22), забороняє діяльність, що створює загрозу пам`ятникам  (Ст. 30). Винні, що не дотримують Закону України про охорону культурної спадщини, повинні відповідати за Кодексом України про адміністративні порушення ( Ст. 46, §4), що не звільняє від відшкодування шкоди ( Ст. 47,§1), а шкоду зобов`язані ліквідувати і відновити пам`ятки та їхні території ( Ст. 47, §3). Такий є Закон.

Щоб спонукати Державний орган влади – Ужгородську міську владу -  дотримувати Закони України, Закарпатська  обласна державна Адміністрація, обласний художній музей ім. Й.Бокшая,  (відділом якого є меморіальний музей народного художника України Ф.Ф.Манайла) подали позовну заяву Прокуророві м.Ужгорода п.Штефанюку І.М. та Прокуророві Закарпатської області п.Бенці Ю.Ю., в якій викладені вищенаведені факти та висловили прохання вжити міри прокурорського реагування.

Заяву подану на ті ж адресати направив також Фонд сприяння гуманітарному розвитку ім. Ф.Ф.Манайла, членами якого є нащадки Федора Федоровича, що продовжують  справу по збереженню музею, яку проводив Іван Федорович Манайло  протягом  п’яти років ( із 2005 р. до самої смерті –  по  2010р.)

Управління культури Закарпатської ОДА, обласний художній музей ім. Й.Бокшая звернулися з проханням до Міністерства культури України направити комісію експертів для розгляду незадовільних  умов роботи меморіального музею Ф.Ф.Манайла і допомогти у знайденні шляхів відновлення його нормального функціонування.

Крім цього, занепокоєність ситуацією, що склалася, висловили у своїх зверненнях до українських держаних структур Світова Рада Мадяр та Світова Рада Русинів, що говорить про величезну цінність творчого  доробку  Федора Манайла не  тільки для України, але й для світового товариства.

Ми вважаємо, що Держава Україна повинна захистити національну культурну  спадщину – меморіальний музей народного художника України Ф.Ф.Манайла, а Державні органи влади повинні докласти всіх зусиль для цього. Тому:

- необхідно не допустити продажу  ½ частини підвалу, що належали Ф.Ф.Манайлу і  створити умови для зберігання робіт художника - треба відновити фондосховище у підвальному приміщенні;

-необхідно створити можливість експонування творчого доробку митця у виставковому залі, який зробити на просторому горищі будинку по вул. Другетів, 74, де розташований музей. До речі, проектна документація по реконструкції  горища , на яку Закарпатська ОДА виділила кошти Краєзнавчому музею  ( 20 000 грн.), вже виготовлена. Чи Держава викупить ½  частину горища у п.Возняк О.В., чи врахує вартість подарованої Ужгородською міською радою ½ частини земельної ділянки, як компенсацію п.Возняк О.В. за ½ горища, але це необхідно вирішити для того, щоб створити нормальні умови функціонування меморіального музею,  гарантувати унеможливлення загрози з боку будь-якої третьої сторони по ліквідації музею та створити додаткові виставкові площі, що значно розширять можливості  креативної діяльності музею, яка, за досвідом європейських музеїв,  дасть можливість збільшити потік відвідувачів та створити умови для самофінансування ( проведення виставок, конкурсів,  мистецьких вечорів, майстер-класів).

• Федір Манайло
• музей