В Ужгородському прес-клубі відбулася презентація нового роману закарпатського письменника, цьогорічного номінанта на Шевченківську премію Мирослава Дочинця «Криничар» (або Діяріюш найбагатшого чоловіка Мукачівської домінії)».
«Криничар» - розповідь про сина бідної «калічки» з Лавок, якому, втім, вдалося стати найбагатшою людиною Мукачівської долини і користуватися неабияким авторитетом у Будапешті та Відні. Як зазначив сам автор, це роман особливий для нього і значить більше, ніж «Вічник» (попередній роман, популярний серед читачів). «У цей роман я найбільше вклав себе,- зауважив Мирослав Дочинець. - Книжка - чергова сповідь, людини унікальної долі, високої душі, яка пішла у світ, побачила його, яка перетворила цей світ у собі. Чоловік на схилі літ починає осмислювати, до чого він прийшов і як прийшов.»
Дії роману, побудованого в формі щоденникових нотаток головного героя, відбуваються в кінці ХVІ – на початку ХVІІ століть в Угорській Русі, на Запоріжжі, в Туреччині і Єгипті. За словами автора, у книжці присутній аромат часу, є міфи, вигадки, трохи правди. Головний герой - унікальна особистість, перший підприємець карпатського краю, людина, яка з нічого стала чимось. У «Криничарі» йдеться про дивовижний секрет його багатства. «Йдеться про гроші як енергію, яка є внутрішньою суттю людини. Про душу і гроші, дух і багатство. Як залишитися людиною і все це поєднати,- каже Мирослав Дочинець. – Про те, що ми у літературі завжди сором’язливо обходили. Гроші це страшна енергія, яка керує тобою. Ти мусиш бути цілісною людиною і зберегти цілісність».
Автор отримує вдячні відгуки від читачів та літераторів, критиків. Сам Мирослав Дочинець зауважує, що ще не навчився оцінювати свої книги, звик дивитися очима читачів. За останні три роки письменник видав 3 романи. Про творчу активність каже: «Я будував таку систему, я працював на неї, тепер вона працює на мене. Робив стиль на новелах, які вчили образності мислення Я мусів робити так, щоб за книгою прийшли. Вчився на газеті - це страшна школа, яку треба було пройти і викинути. Газета виснажує, висушує. А книга освіжає і того, хто пише і того, хто читає».
Письменник, за його словами, пише кілька абзаців щодня, але постійно. Пише все, що накопилось. Незабаром всі його11 книг вийдуть також і в електронному форматі.
До речі, на видання останнього роману –«Криничар» не було зрубано жодного дерева. Адже виготовлений папір виданняіз соломи.
