Книга писалася 9 місяців (символічна цифра вагітності), з квітня по грудень 2012 року. Тож, твір ще гарячий. Але, за словами самого автора, виношувалася ця книга все життя. Зріла. Власне, про це йдеться у передмові.
«Ця книга колись мусила написатися. Я верховинець. Народився під Красною Скелею над веселою Рікою, що огинає давнє марамороське містечко Хуст. Тут я навчився головному – плавати, любити гори й дивитися в небо. Мої предки-горяни не знали, що не можна здолати найбільшого звіра, підкорити найвищу вершину і зупинити розбурхану річку. Не знали і робили це. Тому й перемагали. Прийшов час і я теж відчув готовність. І ось – ця дивовижна історія про мудрість любові, про пам’ять серця, силу терпіння і високість людського духу. І про те, що кожен наш день – це сходження до чогось і спуск у нікуди…»
Такою авторською передмовою супроводив свій новий роман Мирослав Дочинець. «Горянин. Води Господніх русел» - його повна назва. Власне, додати більше, начебто й нічого. Бо ось вона книга – написана і надрукована. Треба лишень читати. Перший наклад її вийшов у мукачівському видавництві «Карпатська вежа».
Перший, бо будуть і другий, і третій і наступні. Україна відкрила для себе Дочинця і читає його великими ковтками. Його поціновувачі, шанувальники і фанати – по всіх усюдах. Загальний тираж Дочинцевого «Вічника» склав уже 68 000 примірників, не рахуючи піратських видань. «Криничаря» – близько 13 000. Чи багато це для країни, яка практично розучилася читати і вчиться тепер наново?
Це колосально багато. Нагадаємо – саме Мирослав Дочинець є одним із найреальніших претендентів на цьогорічну Шевченківську премію. Саме так його вже деякий час позиціонують літературні критики та преса.
Зустріч із Мирославом Дочинцем відбулася в Ужгородському прес-клубі і, попри погану звичку журналістів розбігатися після того як тільки стане зрозумілою сутність події, цього разу тривала понад півтори години. Мирослав Дочинець у ці 90 хвилин був не лише письменником, але й філософом, мислителем, автором нових спонтанно народжених афоризмів і навіть, мовити б, гуру.
Розмова з ним – варта того, щоб прочитати її цілком, тож Мукачево.нет невдовзі опублікує повну версію зустрічі із автором «Горянина», «Криничаря», «Вічника» і «Лиса у винограднику». А наразі – невеличкий відеоуривок з прямою мовою та добірка фото із зустрічі.
