Село Астей (Лужанка) розляглося майже на самому кордоні з Угорщиною. Хоч і маленьке (мешкає тут близько 700 людей), однак відоме багатьом, адже 1988 року тут було відкрито пункт перетину кордону – автомобільний і пішохідний. Більшість населення – угорці-реформати.
28 січня в селі провели фестиваль угорського кренделя. «Ми намагаємося зберігати та відроджувати старовинні традиції, – каже голова села Ганна Нодь. – Астей з давніх часів відомий своїми кренделями – по-угорському перец. Ще в 1950-х роках майже на кожному подвір’ї стояли спеціальні великі печі, в яких випікали хліб та інші продукти. Це так звана угош-кеменце, що означає «горбата піч». Одну з таких ми спорудили на полі, де вирішили провести цьогорічний фестиваль».
«Для приготування переца потрібні пшеничне борошно, вода, маргарин, яйця і дріжджі, – розповідає секретар сільради Надія Філе. – Залежно від сорту роблять їх або солодкими, або соленими. У нашому селі найчастіше пекли перші. Розкачують тісто на тоненькі палички й роблять із них петельку. Потім на кілька хвилин кладуть у воду, а далі у піч. Хвилин двадцять – і перец готовий. Колись майже всі в селі робили такі кренделі на продаж, і це був єдиний заробіток для багатьох мешканців. На великі свята або коли мали проїжджати якісь поважні персони на дорозі ставили великі дерев’яні ворота і прикрашали його випічкою».
Але в наш час рецептуру випікання справжнього астейського переца ледь не втратили. Тому радилися з 90-річною Іриною Орос, яка добре запам’ятала технологію й усі потрібні інгредієнти. Традиційні страви на святі готували бабусі з місцевого клубу пенсіонерів. Слід відзначити, що допомагали їм у цьому школярі, тож буде кому передавати секрети. Маленький перец коштував 5 гривень, а за домашній 3-кілограмовий хліб просили півсотні. Готували також смачні ґомбовці зі сливовим лекваром.
Бейло Колонич приїхав із села Шаланки, він теж переймається відродженням давніх угорських традицій. Зокрема представляє «Клуб лучників», учасники якого власноруч виготовляють копії-реконструкції старовинного одягу, зброї й аксесуарів. Насамперед це луки, стріли, шаблі, роги. «Ось цей називається лехел – бойовий ріг часів Арпада, найдавніший угорський музичний інструмент. Ним закликали до бою. Один із найвідоміших, вирізьблений із слонової кістки, зберігається в музеї Угорщини. У нього не вистачає шматка: вважається, що угорський князь Лехел завдав рогом смертельного удару своєму кривднику». Охочі могли спробувати постріляти з арбалета й лука в ціль, приміряти на себе військовий одяг.
Ласло Крес завітав із друзями з угорського села-побратима Безодек, що біля хорватського кордону. Каже, що в них теж збе¬рігаються традиції випікання переців. І на смак вони трохи різняться. Планували приїхати зі своєю командою майстрів-пекарів, однак цьогоріч не вдалося. Утім сподівається, що наступного року гості матимуть можливість порівняти різну продукцію.
До речі, крендель має цікаву історію. У багатьох країнах, зокрема Німеччині, його називають брецель – імовірно від латинського слова bracellus (браслет). У Чехії це прецлік, у Фінляндії – вііпурінрінкелі, а в Румунії має назву ковриги і є навіть популярнішим за інший фаст-фуд у деяких районах країни.
У історичних джерелах брецель згадується вже в VI столітті. Побутує легенда, що вигадав його пекар із Баварії, якому король доручив спекти булку, через яку тричі можна побачити сонце.
У середні віки виготовляти їх простому люду не дозволялося. Зокрема пекли кренделі при монастирях, надавали виробу з тіста містичного значення – три отвори символізували Трійцю.
Починаючи з XIV століття крендель є символом німецьких пекарів. Найчастіше готували його пісним із трьох інгредієнтів – муки, дріжджів та води. Німці-емігранти привезли виріб до Америки.
Зажив чималої популярності крендель завдяки президентові США Джорджу Бушу, який під час перегляду футбольного матчу їв ці соленики, але поперхнувся й на кілька секунд знепритомнів. Крендель миттєво став навіть символом антибушівської кампанії. А з 2003 ро-ку в Пенсільванії відзначають Національний День кренделя. Святкують 23 квітня. У німецькому ж місті Шпеєрі навіть встановили фонтан-пам’ятник хлопчику з кренделем у руці, там щорічно проводять фестиваль під назвою «Brezelfest».
Тож, імовірно, що берегівське свято кренделів в Астеї невдовзі теж стане популярним. А старовинний рецепт уже ніколи не буде втрачений, і перец знову стане символом цього села.
