22 червня сімдесят років тому на території України розпочалася Велика Вітчизняна війна.
На Іршавщині таку дату відзначили по-своєму. З цієї нагоди в с. Осій відкрили пам’ятник загиблим односельцям. Це стало можливим завдяки ініціативі сільського голови Василя Турянина, за підтримки голови райдержадміністрації Віктора Феєра, голови райради Станіслава Сухана та фінансової допомоги депутата обласної ради Степана Деркача. Згадані високопосадовці урочисто перерізали стрічку та поклали корзини квітів до підніжжя монумента. До них приєдналися голови райради ветеранів України Денис Білинець, районного Товариства добровольців Закарпаття Василь Рацин, представники військкомату та правоохоронних органів. А освятили обеліск отці від греко-католицької та православної місцевих громад Іоан та Сергій.
Голова райдержадміністрації Віктор Феєр наголосив на тому, що відкриття пам’ятника нагадуватиме молодому поколінню про подвиг їх дідів та прадідів. У цій війні загинуло понад 26 мільйонів людей. Третину з них складають українці. Ці жертви були лише через фанатичні бажання та інтриги окремих політиків. Нинішній сумний ювілей є для нас своєрідним нагадуванням, що війни ні в якому разі допускати не можна, а полеглих вшануймо хвилиною мовчання -- зазначив Віктор Феєр.
У своєму виступі голова райради Станіслав Сухан зазначив, що в Україні не багато місць знайдеться, де відкривають подібні пам’ятники. Очевидно, ця справа більше робиться для наших дітей, щоб вони пам’ятали про подвиг наших героїв. Нам треба виховувати їх у дусі патріотизму. Адже без минулого нація не має майбутнього. І нині як Президент, так і Кабмін роблять усе, аби ці питання не політизувати, а гідних вшановувати та вирішувати наболілі проблеми людей, -- підсумував Станіслав Сухан.
Ветеран з Осою Василь Матіко висловив подяку всім, хто долучився до встановлення пам’ятника. Адже ті люди, прізвища яких на ньому викарбувані, боролися за щасливе майбутнє та прекрасне життя.
За словами фронтовика Андрія Надя, війна принесла нам великі біди та жертви. Участь у ній взяло понад тисячу закарпатців. Сімсот п’ятдесят з них не повернулося.
Осійчанин Василь Черничко, батько якого загинув на війні, розповів, що йому було дуже важко. Адже востаннє бачив рідну людину лише тоді, коли той ішов на фронт. Звертався по допомогу, то часто відмовляли, бо називали батька фашистом. Тому було за це прикро, -- з болем в серці каже чоловік. Він також запевнив, що згодом всі учасники тієї війни відійдуть у вічність, а пам’ятник таки залишиться на згадку нащадкам.
На переконання депутата обласної ради Степана Деркача, який профінансував виготовлення та встановлення монумента, в Осої відбулась знакова подія. Адже жителі села пронесли у серці пам'ять про загиблих кілька десятків років. Очевидно, неодноразово мріяли, аби їх імена увіковічнити. І 22 червня вони таку нагоду отримали. Цю їх ініціативу залюбки підтримав. Пообіцяв, що кошти надалі спрямовуватимуться й на соціальні програми. До прикладу, встановлення вікон у дитсадках тощо.
Відтак виступили вихованці дошкільного навчального закладу. А священики за загиблими відслужили панахиду.
