Мабуть багато хто не знає і навіть не здогадуються, що в мальовничому селі Дубриничі знаходиться приватний народний музей побуту та звичаїв, який є ще й центром міжнародних зустрічей. Музей має цікаву назву «Склад», ніхто навіть не подумав би, що таке слово криє в собі стільки цікавого.
Охрестили музей так тому, що колись колгосп це приміщення використовував як склад зернових продуктів.
Ініціатором створення приватного музею побуту та звичаїв в Дубриничах була корінна жителька Аліса Смирна, яка й зараз піклується та завідує «Складом».
Село Дубриничі має імідж гостинних господарів, музей часто приймає не тільки українських, але й іноземних гостей. Тут іноземці можуть дізнатися багато цікавого про українську культуру, народні звичаї і традиції, скоштувати дубриницьку кухню та навчитися готувати національні страви.
У музеї знаходиться дуже багато старовинних речей, які колись були в активному вжитку закарпатців, тут можна знайти кросна, веретена, нічелниці, берда, граблі, вили, косу, возик, народний одяг. Всі експонати збирають по селах Перечинщини.
В «Складі» проводяться українські вечорниці, на які збираються дівчата та парубки не тільки з Дубриничів, але й з інших сіл. Для туристів діє спеціальна програма з елементами весілля, жартами і танцями. Іноземців пригощають дубриницькими стравами приготованими найкращими господинями села. Скуштувати тут можна і «заправлену фасолю», вареники, борщ, кнедлі, деруни, сегединський, мед, лек вар. Пригостять у «Складі» горілчаними напоями - вишнівками, слив’янками, готується все самотужки з домашніх запасів. Дубриницькі газдині проводять майстер класи, де гості можуть навчитися ліпити вареники та готувати різні національні страви.
Коли приїздять гості з інших країн, у музеї діє виставка-продаж сувенірів, переважно кераміки. Усі сувеніри виготовлені народними умільцями.
Музей активно співпрацює з деякими німецькими та австрійськими туроператорами. Іноземці приїжджають в село на електричці, місцева громада організовує гостям походи в гори, до Соколового каменю, велопрогулянки.
За однією з версій назва села Дубриничі походить від слів «добра ніч» , тобто побажання-прощання. (Дубриничі – село «добрих ночей», та гостинних господарів, так говорили про нього жителі та люди, які проходили через село. Вони зупинялися біля корчми або у гостинних хазяїв, щоб відпочити за ніч, а потім розповідали про «добру ніч» яку провели у колі гостинних людей. Звідси й назва села – Дубриничі.) Саме тому, для іноземних туристів у «Складі» завжди роблять прощальні вечори, щоб вони добре запам’ятали ту добру ніч, яку провели в Дубриничах, а ідеальним місцем для цього є саме «Склад».
Минулої суботи прощальний вечір проводили для 50 австрійських гостей. Для них було організовано театралізоване дійство, на якому австрійці змогли познайомитися та побачити традиційне українське-дубриницьке весілля. Одружували 80 річну пару, молоді були одягнені в народні костюми нареченого та нареченої. Веселилися гості під чардаш, побачили обряд чіпчання молодої і танцювали хустковий танець. На весіллі грали дубриницькі музики.
