Найбільша еколого-техногенна катастрофа сучасності - аварія на Чорнобильській АЕС – уже впродовж 25 років впливає на здоров’я людей та довкілля не тільки на радіоактивно забруднених територіях, а й на території всієї України.
На сучасному етапі подолання наслідків Чорнобильської катастрофи основна частина дози додаткового опромінення населення, яке проживає на територіях, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи обумовлена внутрішнім опроміненням за рахунок забруднених харчових продуктів.
Головним дозоутворюючим радіонуклідом на переважній більшості забруднених територій сьогодні та в найближчі роки залишатиметься цезій-137, у той час коли стронцій-90 буде мати суттєве значення тільки на суміжній з Зоною відчуження території - це північна частина Київської та західна частина Чернігівської областей.
Основними дозоформуючими продуктами і на 25-му році подолання наслідків Чорнобильської катастрофи залишаються молоко, м’ясо та гриби з радіоактивно забруднених територій.
Проблема захисту населення від іонізуючого випромінювання є однією з актуальних медико-біологічних проблем сьогодення. До заходів такого захисту відносять не тільки запобігання проникнення радіонуклідів у організм, але і зниження накопичення їх у організмі шляхом призначення елімінаційної дієти, уведенням у раціон різноманітних радіозахисних продуктів харчування та біологічно активних речовин.
Проте, традиційні радіопротектори, які були розроблені для захисту від опромінення у великих дозах, виявилися непридатними при хронічному опроміненні у малих дозах, оскільки вони токсичні, дають побічні ефекти та можуть застосовуватись лише протягом короткого часу.
Установлено, що надходження 137Cs до організму людини з харчовими продуктами в реальних умовах того чи іншого населеного пункту залежить не стільки від щільності його випадіння, скільки від повноти та ретельності проведених протирадіаційних заходів, особливостей харчових раціонів, їх збалансованості за мікро- та макронутрієнтним складом.
Основними гігієнічними заходами попередження внутрішнього опромінення є нормування допустимих рівнів вмісту радіонуклідів у харчових продуктах та сировині, заборона виробництва та вживання місцевих сільхозпродуктів, контроль рівнів забруднення харчових продуктів та вилучення із раціонів харчування найбільш забруднених грибів, лісових ягід, молока, м’яса.
Актуальним залишається розробка способів кулінарної обробки харчових продуктів з метою зниження забруднення радіонуклідами, підвищення профілактичних властивостей харчових раціонів. Адже, порушення принципів раціонального харчування веде до підвищення засвоєння радіонуклідів.
З часу аварії рівні вмісту основних дозоутворюючих радіонуклідів у продуктах харчування знизились у десятки разів, поступово змінюється співвідношення 137Cs та 90Sr у харчових продуктах, що потребує корегування порядку проведення радіаційного контролю харчових продуктів та питної води, його методичного забезпечення, вдосконалення гігієнічних нормативів, поліпшення раціонів харчування населення, яке проживає на радіоактивно забруднених територіях.
Ураховуючи значний ріст захворюваності серед населення радіоактивно забруднених територій, а також те, що харчовий фактор є домінуючим у забрудненні організму людини, питання оптимізації харчування осіб, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС, проблеми захисту населення від іонізуючого випромінювання радіоактивно забруднених територій залишаються актуальними медико-біологічними проблемами сьогодення.
Міністерство постійно коригує порядок та обсяги здійснення радіаційного моніторингу об’єктів довкілля шляхом перегляду кожні 5 років комплексної програми. На сьогодні в рамках “Комплексної програми здійснення державного санітарного нагляду в галузі радіаційної безпеки України, радіаційного моніторингу довкілля установами та закладами Державної санітарно-епідеміологічної служби МОЗ України із залученням НДІ АМН України” (наказ МОЗ України від 20.03.2006 № 137) здійснюється радіаційний контроль продуктів харчування місцевого походження, випадінь, донних відкладень тощо, поверхневих вод відповідно до “Програми спостережень за радіологічними показниками на транскордонних водних об'єктах з Росією та Білоруссю” та “Тимчасовою програмою моніторингу якості води басейнів рік Південний Буг, Дніпро, Дністер і Сіверський Донець в межах України”.
Щорічно установами державної санітарно-епідеміологічної служби МОЗ України проводиться близько 200 тисяч гамма- та бета-спектрометричних досліджень продуктів харчування на вміст радіонуклідів цезію-137 та стронцію-90. Аналіз отриманих результатів свідчить, що радіаційна ситуація в Україні залишається стабільною, проте продовжують фіксуватись перевищення допустимих рівнів вмісту радіонуклідів у молоці, м’ясі, овочах та дикорослих грибах та ягодах місцевого походження областей, що найбільш постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС (Волинської, Житомирської, Рівненської, Київської та Чернігівської).
Також закладами державної санітарно-епідеміологічної служби МОЗ України проводиться щороку близько 5 тисяч досліджень води господарсько-питного водопостачання та близько 2 тисяч досліджень поверхневих вод на вміст радіонуклідів. Аналіз результатів моніторингу свідчить, що перевищень контрольних рівнів за останні роки не виявлено.
Вертикальна міграція радіонуклідів у грунті сьогодні така, що переважна частина їх ще не досягла водоносних горизонтів, тому водна компонента не відіграє істотного впливу на дозоутворення. Не викликає також стурбованості ситуація, що склалась у водосховищах Дніпровського басейну, оскільки рівні вмісту радіонуклідів у воді не перевищують допустимих рівнів. Але залежно від кількості води, яка виходить на заплаву річок на територіях з високими рівнями радіоактивного забруднення і вимиває з поверхневих шарів грунту досить значні кількості радіонуклідів, може підвищуватися колективна доза додаткового опромінення населення.
Крім цього, радіоактивне забруднення водних об’єктів відбувалося як унаслідок прямого випадіння радіоактивних аерозолів на водну поверхню, так і внаслідок вторинних ефектів: змивання радіонуклідів з поверхні забрудненої території водозбірних басейнів і їх перенесення у більш чисті регіони, масообміну між донними відкладами і водними масами, надходженням у поверхневі водойми забруднених підземних вод та ін.
Водний шлях поширення радіонуклідів залишається домінуючим шляхом масового переносу радіонуклідів Чорнобильського походження із значно забруднених територій зони відчуження ЧАЕС у чисті або не значно забруднені регіони.
Дніпровська річкова система - найважливіше джерело води для України і друга за протяжністю та стоку ріка Європи. Як питну, дніпровську воду використовує близько 8 млн. людей, продукти поливного землеробства і рибу споживають понад 30 млн. осіб, що проживають на території басейну Дніпра. Річний комерційний вилов риби в Дніпровських водоймищах складає понад 25 000 тон. В даний час річний винос 137Cs і 90Sr Чорнобильського походження може досягати 2-4 TБк і 10-20 TБк.
Ураховуючи, що більш ніж 80% площі лісів українського Полісся зазнали значного забруднення, вони і сьогодні залишаються критичними ландшафтами з погляду формування доз внутрішнього опромінення населення, обумовлюючи у деяких районах до 50 % додаткової дози внутрішнього опромінення.
Діти, які мають статус постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи забезпечуються харчуванням відповідно до фізіологічних норм, встановлених Міністерством охорони здоров’я України (постанова Кабінету міністрів України від 21.05.1992 № 258 «Про норми харчування і часткову компенсацію вартості продуктів для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у порядку визначеному статтями 29 та 30 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до вимог цього Закону діти зазначеної категорії, які відвідують організовані дитячі колективи забезпечуються безоплатним харчуванням, діти, які не відвідують такі заклади отримують грошову компенсацію на суму середньої вартості харчування в цих закладах, що встановлюються місцевими адміністраціями.
Таким чином, за оперативними даними державної санітарно-епідеміологічної служби, під постійним наглядом і контролем якої знаходиться організація та забезпечення безоплатним харчуванням потерпілих дітей, середня вартість харчування учнів по Україні становить в залежності від віку:
від 6 до 10 років коливається в межах від 3 грн.10 коп до 10грн. 40 коп;
від 10 до 14 років : від 8 грн. 87 коп до 10 грн. 90 коп.
від 14 років : від 9 грн. 40 коп (у Рівненській обл.) до 15 грн. 40 коп (у Сумській обл.).
У дошкільних закладах вартість харчування на одну дитину коливається у межах: від 5 грн. 75 коп. до 14 грн.
Вартість харчування на одного учня чи дитини, яка відвідує дошкільний заклад по Україні не однакова і залежить від вартості харчових продуктів у областях та суми тендерної угоди з постачальниками харчових продуктів.
Фахівцями державної санітарно-епідеміологічної служби МОЗ перевірка стану забезпечення безоплатним харчуванням потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи дітей здійснюється щоквартально і результати цих перевірок свідчать, що норми харчування для дітей зазначеної категорії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.05.1992 № 258 не виконуються у середньому по молоку та молокопродуктах на 20-33 %, по рибі та рибопродуктах на 10-20 %, по м’ясу та м’ясопродуктах на 10-15 %, свіжих фруктах на 10-15 %, овочах на 5-10 %, яйцях на 10,1%.
Такий стан справ не може не викликати занепокоєння, адже така організація харчування дітей, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи безумовно впливає на рівень захворюваності дітей даної категорії.
Державною санітарно-епідеміологічною службою МОЗ продовжуються роботи з радіаційного контролю продуктів харчування та сировини місцевого походження на території всієї України, у тому числі і на територіях, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
З метою вдосконалення нормативно-правового забезпечення здійснення радіаційного контролю продуктів харчування, лікарської сировини Міністерством переглянуто та затверджено «Допустимі рівні вмісту радіонуклідів 137Cs та 90Sr у продуктах харчування та питній воді» (наказ МОЗ від 03.05.2006 № 256), встановлені державні гігієнічні нормативи у лікарській сировині та деревині («Гігієнічний норматив питомої активності радіонуклідів цезію-137 та стронцію-90 у рослинній лікарській сировині (субстанції), що використовується для виготовлення лікарських засобів»(наказ МОЗ від 08.05.2008 № 240); «Гігієнічний норматив питомої активності радіонуклідів 137Cs та 90Sr у деревині та продукції з деревини”» (наказ МОЗ від 31.10.2005 № 573)), Методичні вказівки «Відбір проб, первинна обробка та визначення вмісту цезію-137 та стронцію-90 в харчових продуктах» (наказ МОЗ від 11.08.2008 року № 446), Методичні рекомендації «Здійснення контролю за дотриманням радіаційно-гігієнічних параметрів у будівництві» наказ МОЗ від 29.12.2007 року № 883), розроблено та затверджено гігієнічні нормативи «Рівні звільнення радіоактивних матеріалів від регулюючого контролю».
З метою встановлення вимог протирадіаційного захисту персоналу на всіх етапах здійснення протиаварійних заходів щодо ліквідації та мінімізації наслідків Чорнобильської катастрофи, а також практичної діяльності у зоні відчуження і зоні безумовного (обов’язкового) відселення з метою обмеження опромінення персоналу МОЗ разом з МНС розроблені Правила радіаційної безпеки при проведенні робіт у зоні відчуження (спільний наказ від 04.04.2008 № 179/276).
На контролі Міністерства постійно знаходиться своєчасність проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи проектів будівництва на об’єкті «Укриття» під час реалізації проектів міжнародної технічної допомоги на майданчику Чорнобильської АЕС.
У рамках дослідження життєдіяльності населення, яке проживає на радіоактивно забруднених внаслідок Чорнобильської катастрофи територіях України ДУ «Науковий центр радіаційної медицини НАМН України» проведено аналіз та оцінку його смертності та її статево-вікових особливостей. Зазначено суттєве скорочення людності на усіх територіях України на 5,7 млн. громадян переважно за рахунок природного убутку. На радіоактивно забруднених територіях втрати населення були більш виразні у зв’язку з неможливістю чи обмеженням проживання за радіаційним чинником.
За досліджуваний період в Україні повсюдно відбулися негативні зміни у статево-віковій структурі населення. У порівнянні з 1981 роком значно зменшилася чисельність осіб у молодших вікових групах, у т.ч. новонароджених, і збільшилася чисельність осіб у віці старше 70 років, що є ознакою значного постаріння населення. На радіоактивно забруднених територіях, крім того, спостерігається порушення статевої пропорції, яке проявляється при народженні дітей, посилюється в працездатному віці та стає загрозливим серед осіб старших вікових груп.
У після аварійний період формування рівня смертності на радіоактивно забруднених територіях відбувається за умов прискореного демографічного старіння, яке за швидкого збільшення в населенні контингентів старшого віку не тільки структурно підвищує цей рівень, а й посилює темпи його зростання. Смертність на радіоактивно забруднених територіях у 2008 році порівняно з 1986 році зросла на 73 %, у т.ч. внаслідок зміни вікового складу населення – майже на 8 %, а за рахунок погіршення повікової інтенсивності виживання – на 42 %.
Виявлені рівні смертності населення радіоактивно забруднених територій у цілому підтверджують раніше виявлені залежності від категорій зон забруднення, рівнів радіоактивного забруднення та накопичених доз опромінення населення.
На сьогодні Міністерством разом з МНС створена та функціонує система медичного нагляду за постраждалими, яка складається з щорічної диспансеризації, амбулаторного, за показаннями, стаціонарного лікування і реабілітаційних заходів у санаторно-курортних умовах та реабілітаційних центрах.
За впровадженим порядком щорічні медичні огляди інвалідів та учасників ліквідації аварії максимально проводяться до роковин Чорнобильської катастрофи, дітей – до початку літнього оздоровчого сезону.
Показники охоплення щорічними медичними оглядами є стабільними протягом останніх 4-х років і складають серед учасників ліквідації 97,3 – 97,8%, серед дорослого населення – 95,2% і серед постраждалих дітей – 99,2%.
У зв’язку із збільшенням віку осіб, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС, – зменшується кількість визнаних здоровими за результатами диспансеризації. Частка визнаних здоровими серед «ліквідаторів» за чотири останні роки зменшилась на 2% і становить лише 4,37%. Аналогічна ситуація спостерігається і по інших групах спостереження, включаючи дітей (20,96% визнаних здоровими).
За результатами щорічної диспансеризації постраждалих контингентів на обліку в Державному реєстрі України станом на 01.01.2011 року знаходиться 2 349 164 осіб, з них: учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (далі – учасників ЛНА (1 група первинного обліку)-315502 осіб; евакуйованих (2 група первинного обліку)- 80821 осіб; які проживають на радіоактивно-забруднених територіях (3 група первинного обліку) -1529363 осіб, особи, які на момент аварії були дітьми -298205 (4 група первинного обліку) та діти народжені від батьків 1-3 груп первинного обліку – 423478, у тому числі 125273 особи – діти віком до 14 років (включно).
Питання наповнення Державного реєстру України осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи постійно знаходиться на контролі Міністерства. Затверджено методичні рекомендації «Реконструкція індивідуальних доз опромінення суб’єктів державного реєстру України (ДРУ) осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської аварії і проживають на радіоактивно-забруднених територіях».
Епідеміологічними дослідженнями після аварії встановлено наявність у учасників ЛНА зростання частоти та радіаційних ризиків стохастичних та нестохастичних ефектів опромінення – лейкемії, окремих форм солідних раків, непухлинних захворювань.
За результатами дескриптивного аналізу довгострокового моніторингу злоякісних новоутворень у групах постраждалого населення встановлено перевищення національних показників захворюваності на цю патологію тільки у УЛНА 1886-1987 років участі. Серед усіх форм найбільшим було зростання захворюваності на рак щитоподібної залози – у 5, 6 разів. Захворюваність на рак молочної залози у УЛНА 1986-1987 років жіночої статі у 1, 5 рази.
Показники захворюваності дорослого постраждалого населення стабілізувались протягом останніх трьох років, а за окремими класами такими, як хвороби системи кровообігу, нервової системи, кістково-м’язової системи та сполучної тканини навіть дещо знизились. Минулого року спостерігається незначне підвищення загальної первинної захворюваності та за деякими класами хвороб (хвороби нервової та сечостатевої систем, кістково-м’язової системи та сполучної тканини). Стабільно високими залишаються показники захворюваності за класом “Травми та отруєння”.
За останні 5 років спостерігається незначне зростання показника захворюваності дитячого населення із 1382,6 до 1449,7 на 1 тис. Зростання відбулось, насамперед, за рахунок таких класів хвороб, як хвороби органів дихання, які завжди посідають перше місце у структурі захворюваності, незначного зростання хвороб шкіри та підшкірної клітковини, вроджених вад розвитку. Слід відзначити в останні три роки стабілізацію показників захворюваності постраждалих дітей за такими класами, як хвороби органів травлення, нервової системи, ендокринної системи, крові та кровотворних органів, хоча за 24 роки в цілому відмічається їх зростання в 2-2,5 рази.
Окрема увага приділяється вивченню поширеності та захворюваності на рак щитоподібної залози. Аварія на ЧАЕС визнана світовим медичним суспільством однією з незаперечних причин його поширення.
На сьогодні остаточно доведено значне зростання захворюваності на рак щитоподібної залози після Чорнобильської катастрофи серед осіб групи підвищеного ризику (0-18 років на час аварії), яке визнане як головний медичний наслідок аварії на ЧАЕС провідними і науковими установами світу.
Після аварії на ЧАЕС минає 25 років і на сьогодні діти і підлітки, які зазнали найбільш значного впливу радіоактивного йоду, перейшли до категорії дорослих, тому зараз слід приділяти особливу увагу інформації щодо раку щитоподібної залози саме серед молодих дорослих пацієнтів. У Державному реєстрі осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи зберігаєть інформація на 1529363 особи, які на момент аварії були дітьми.
Аналіз даних клініко-морфологічного реєстру ДУ «Інстит ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренко АМН України» встановив, що за період 1986-2010 роки в Україні з приводу раку щитоподібної залози прооперовано 6021 осіб, яким на момент аварії було від 0 до 18 років, з морфологічно підтвердженим діагнозом «рак щитоподібної залози» серед яких 4461 (74,0 %) перебували у дитячому віці (0-14 років на час аварії) і 1560 (26,0 %)- у підлітковому (15-18 років на час аварії).
Захворюваність на 100тис. дітей 0-14 років на час аварії в цілому по Україні в 2006-2009 роках становила 3,62, а у підлітків – 4, 27, що перевищувало показники попередніх 2002-2005 років (2, 41 і 3,50) відповідно у 1,5 і 1,2 рази.
Підтверджує зв’язок зростання захворюваності на рак щитоподібної залози з Чорнобильською катастрофою також географічний розподіл випадків даної патології у дітей України. Більш як 60% осіб, які захворіли на рак в дитячому віці, проживали на час аварії в найбільш забруднених північних регіонах країни, серед яких на перші місця виступають Житомирська, Київська, Чернігівська області. Первинна захворюваність на рак щитоподібної залози у цих областях після аварії в 10 разів перевищує цей показник на решті території України. На користь зв’язку між аварією на ЧАЕС та зростанням захворюваності на рак щитоподібної залози говорить також і наявність залежності рівня даної патології від дози опромінення залози: у більшості хворих, прооперованих з приводу цього захворювання доза була більшою за 100 сГр.
Приведені дані переконливо свідчать про необхідність проведення довгострокового скринінгового обстеження осіб, які на момент аварії були у дитячому та підлітковому віці та проживали на територіях забруднених радіоактивним йодом. Тим більше, що за науковим прогнозом післядія «чорнобильського» йоду триватиме ще приблизно 10 – 15 років. Міністерством охорони здоров’я України разом з Міністерством надзвичайних ситуацій та Національною Академією медичних наук розроблено та затверджено спільний наказ від 29.01.2010 № 62/45/5 «Про вдосконалення ендокринологічної допомоги потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи», яким передбачено обов’язкові огляди осіб, які на момент Чорнобильської катастрофи були у дитячому та підлітковому віці (1968-1986 рр. народження), та осіб, які зазнали опосередкованого опромінення щитоподібної залози під час внутрішньоутробного розвитку.
Наказом визначено головний науково-методичний, консультативний та лікувальний заклад країни щодо координації наукових пошуків з проблем патології ендокринної системи в осіб 1968-1986 рр. народження – ДУ «Інститут ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка НАМН України».
Реалізація програми надання медичної допомоги дiтям України на Кубі була розпочата Українським молодіжним Чорнобильським Фондом спільно з МОЗ Укpаїни та МНС у 1990 році. Республіка Куба була і залишається єдиною країною в світі, де піклування про здоров’я "чорнобильських" дітей поставлене на державний рівень, де проводиться не тільки оздоровлення, а й безкоштовне лікування.
Головною метою Кубинської пpогpами "Дiти Чоpнобиля" стало проведення санаторно-курортних заходів в екологічно чистих регіонах, що мають всі умови для комплексної реабілітації, з одночасною медичною допомогою тисячам дiтей, що мешкали на територіях, радіоактивно забруднених унаслідок аварії на ЧАЕС та в екологічно несприятливих зонах Укpаїни.
За час існування Програми на Кубі надана медична допомога 23 635 особам (з урахуванням хворих з Росії і Білорусі), у тому числі 21 060 пацієнтам з України, з яких понад 18 тисяч - діти.
Безпосередньо комплексна реабілітація та оздоровчі заходи здійснюються в лікувально-оздоровчому центрі "ТАPАPА" пpиpодно-клiматичнi умови якого відповідають вимогам, необхідним для проведення pекpеацiйно-оздоpовчих заходів.
Діючі на території дитячого оздоровчого центру стаціонари обладнані сучасними діагностичними приладами та медичною апаратурою. Спеціально для обстеження українських дітей відкрита лабораторія радіобіологічних вимірювань, здійснюється комп’ютерний облік та контроль стану здоров’я дітей.
Утримання, лікування та оздоровлення українських дітей на теpитоpiї Куби проводиться за рахунок кубинської сторони у відповідності до державної програми "Діти Чоpнобиля". За нашими підрахунками, на реалізацію цієї пpогpами за двадцять років Кубою витрачено понад 400 млн. доларів США. Аналогічні медичні послуги у Німеччині, при таких самих результатах обходяться в 2 - 3 рази дорожче. Витрати ж української сторони складаються тільки з витpат на організацію заходів попереднього обстеження, відбору і транспортування дітей до Гавани та у зворотному напрямку.
Робота з організації відбору дітей до Республіки Куба спрямована на забезпечення лікування та оздоровлення насамперед дітей-інвалідів, сиріт та напівсиріт, із малозабезпечених та багатодітних сімей. Серед усіх дітей, пролікованих на Кубі в поточному році, саме цей контингент складає 85%.
Через вплив наслідків аварії на ЧАЕС значно знизився рівень здоров’я наших дітей. Зараз реєструється протягом року 1,4 захворювань на дитину, що більше ніж десять років тому. Особливо швидкими темпами зростає захворюваність на кістково-м’язові, серцево-судинні, гастроентерологічні, ендокринологічні, дерматологічні хвороби.
Саме хворих з цією патологією нам допомагає лікувати і оздоровлювати Республіка Куба.
З підписання у 2002 році угоди між Міністерством охорони здоров’я України, Міністерством охорони здоров’я Республіки Куби і Українським молодіжним Чорнобильським фондом програма лікування та оздоровлення дітей в Республіці Куба набула державного рівня і має соціальне спрямування.
За умовами Угоди на Кубу направляється 30% дітей на лікування встановленої патології та 70% на оздоровлення та лікування супутньої патології. Серед патології, яка лікується на Кубі, завдяки кліматичним умовам переважає патологія шкіри (понад 50% направлених дітей), 8-10% дітей щорічно направляється для лікування ортопедичної патології (з приводу поновлення функцій кінцівок, операцій на хребті, оперативного лікування з приводу келоїдних після опікових рубців та контрактур), для лікування іншої соматичної патології - інші 30-35%.
Серед направлених постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи щорічно 10-12% складають діти-інваліди, сироти та напівсироти, діти з шкіл-інтернатів, які розташовані на радіоактивно забрудненій території.
За проведеним аналізом ефективності лікування відзначено, що після проведеного лікування у дітей з вітіліго спостерігалось покращення в 70-75 відсотках випадків, при псоріазі швидка та стійка ремісія спостерігалась у 95-98 відсотках, при алопеції - у 70-80%, при атопічному дерматиті - в 90-95%.
Відзначається високий рівень ефективності оперативного лікування з приводу поновлення функцій кінцівок, операцій на хребті, оперативного лікування з приводу келоїдних після опікових рубців та контрактур, захворювань сечостатевої системи.
Кубинський Уряд висловив готовність і надалі продовжувати цю гуманітарну акцію до того часу, доки українські діти потребуватимуть допомоги і 02 квітня 2010 року в м. Гавані було продовжено дію Угоди про співробітництво між Міністерством охорони здоров’я України, Міністерством охорони здоров’я Республіки Куба та Українським молодіжним Чорнобильським фондом.
Україна завжди належала до країн з пріоритетним розвитком використання ядерної енергії. Так з почутку 30-х років минулого століття були розгорнуті ядерні дослідження, а з кінця 40-х років – промисловий видобуток та збагачення урану. Застосування ядерних технологій супроводжувались неконтрольованим збільшенням опромінення персоналу та населення при відставанні медичного захисту.
Найдраматичнішим прикладом такого відношення стала Чорнобильська катастрофа.
Населення, яке отримало опромінення від штучних джерел іонізуючого випромінювання в Україні можна поділити на наступні групи:
-персонал та пожежні ЧАЕС, військові – учасники ядерних випробувань в колишньому СРСР з діагнозом гостра променева хвороба;
-інші групи постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи (учасники ЛНА, населення радіоактивно забруднених територій, діти, які були опромінені до народження, або народились від опромінених батьків);
- оперативний персонал діючих АЕС;
- персонал 30-км зони, а також персонал зайнятий на роботах у перетворенні об’єкту «Укриття» у екологічно-безпечну систему;
- персонал заводів, шахт ядерного циклу та населення, яке проживає в зонах АЕС та хвостосховищ.
Сучасна ситуація не залишає Україні іншого шляху, ніж подальшого розгортання повного ядерно-паливного циклу та розширення застосування ядерної енергії. Проте, розвиток галузі можливий тільки при застосуванні міжнародно-визнаних технологій та досвіду радіаційного медичного захисту населення.
Такий досвід в Україні отримано під час ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, цей досвід є унікальним для всього світу і є пріоритетним міжнародним надбанням України:
- вивчення основних закономірностей міграції радіонуклідів у навколишньому природному середовищі у після аварійний період;
- довгострокового вивчення впливу дозоформуючих радіонуклідів на здоров’я населення після аварії;
- проведення моніторингу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, з першочерговим обстеженням дітей та осіб дітородного віку;
- вивчення закономірностей розвитку та перебігу хвороб, смертності від захворювань, які визначають стан здоров’я контингентів населення, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, розробка медичних засобів, спрямованих на пом’якшення негативних наслідків катастрофи у віддаленому періоді після опромінення;
- вивчення факторів ризику розвитку найбільш поширених захворювань, які призводять до інвалідності, серед осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи;
- удосконалення існуючих і розроблення нових економічних та малоінвазивних методів діагностики і лікування, реабілітації та профілактики, спрямованих збереження та відновлення стану здоров’я осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи;
- розроблення принципів комплексної оцінки ефективності заходів щодо подолання наслідків техногенних аварій;
- гострі ефекти (гостра променева хвороба (ГПХ) в учасників ліквідації наслідків аварії без ГПХ і пов’язані фатальні ефекти в загальній популяції, опроміненій у значно менших дозах;
- радіаційно індуковані катаракти в учасників ліквідації наслідків аварії, які опромінені у відносно високих дозах і, можливо, підвищений ризик катаракти в осіб, опромінених у дозах, що перевищують 0,25 Гр;
- рак щитоподібної залози в осіб, опромінених 131J у молодому віці;
- підвищений ризик лейкемій серед учасників ліквідації наслідків аварії раннього і більш віддалених періодів.
Система охорони здоров’я, її лікувально-профілактичні заклади, медичні працівники докладають зусиль для максимального забезпечення хворих постраждалих лікувально-профілактичною допомогою.
Проте слід зазначити, що коштів державного та місцевого бюджетів не вистачає для повного забезпечення потреб постраждалих ефективними лікувальними заходами, з року в рік зменшуються видатки на пільгове забезпечення постраждалих лікарським засобами.
Такі негаразди негативно позначаються на моральному становищі постраждалих, затримують терміни отримання медичної допомоги, збільшують кількість звернень до центральних органів виконавчої влади.
