Сьогодні, 27 липня в Україні відзначають День медичного працівника. Журналісти Mukachevo.net поїхали на виклик з бригадою екстреної медичної допомоги та спробували зазирнути у специфіку їхньої роботи зсередини.
Робоча зміна працівників «швидкої» починається о 8:00 і завершується о 8:00 наступного дня. За цей час, кажуть лікарі, одна бригада встигає надати допомогу в середньому десятьом людям. Щодня в мукачівській станції екстреної швидкої допомоги чергує сім бригад.
Жодного дня, за словами медиків, не обходиться без випадків інфарктів та інсультів. Серцево-судинні захворювання в останні роки почастішали. На це, припускають лікарі, може впливати щоденний стрес пов’язаний з війною, а ще аномальна спека, яка вже кілька років поспіль накриває Україну. Часто, люди ігнорують симптоми, сподіваючись, що все мине само собою. Й, зрештою, тільки ускладнюють свій стан. Якщо існує підозра на інфаркт або інсульт – негайно потрібно телефонувати на 103, кажуть медики. Щоб врятувати людину в таких випадках час йде на хвилини.
Алергія на укуси комах – ще одна серйозна недуга, з якою в останні роки все частіше доводиться стикатися лікарям швидкої. Щорічно зростає і кількість загиблих внаслідок цього. Лікарі застерігають, що більшість людей навіть не здогадуються про те, що можуть мати алергію на комах, адже вона може з’явитися у будь-якому віці. Якщо після першого укусу червона пляма довкола місця укусу більша за 10 сантиметрів, треба звернутися до лікаря-алерголога. Спеціальні тести покажуть – це місцева реакція чи справжня алергія.
«Алергія – це завжди найскладніші випадки. Бо вона протікає дуже швидко і допомога повинна бути надана в короткий час. Інколи життя людини визначають не хвилини, а секунди» - стверджує лікар «швидкої» Володимир Макусій.
В той день, коли разом з бригадою «швидкої» на місці чергували й журналісти «Mukachevo.net», перший виклик надійшов вже о 9:00. Допомогу потребувала 78-ми річна жінка зі скаргою на погане самопочуття. За лічені хвилини медики прибули на місце.
«Зі слів родичів, вони по телефону почули, що мама погано розмовляє і дезорієнтована у часі та просторі. Вони викликали «швидку» допомогу. По приїзді нами було діагностовано гостре порушення мозкового кровообігу. Цей стан потребує невідкладної допомоги. Якщо вдасться надати її за хвилини – це буде добре, якщо за години – це вже гірше» - розповідає лікар «швидкої» Володимир Макусій.
Після обстеження з’ясувалося, хвора потребує негайної госпіталізації.
«Ми допомагаємо чим можемо. Якщо після медикаментозного лікування, яке ми проводимо – людині не стає краще, ми її відвозимо у лікарню, де її дообстежують і визначають, що саме спровокувало недугу» - каже фельдшер Аліна Калинич.
За два роки роботи у «швидкій», розповідає Аліна Калинич, вона вже встигла добре усвідомити: ця професія не для слабодухих. Дівчина згадує, як надавала допомогу потерпілим під час ДТП, життя яких трималося на волосині. В суцільній темряві шукала молодого хлопця, який випав з 8-го поверху, щоб врятувати його життя. Спиняла кров чоловіку з порубаними кінцівками та повертала до життя немовлят, які раптом переставали дихати.
«Я працюю тільки два роки. Але за цей час були різні випадки: падіння з висоти, аварії, реанімація. Як успішні, так і не успішні. Коли вони не успішні – це дуже важко, бо ти в той момент викладаєшся на всі 100,200%. Ти намагається зробити все, щоб врятувати людину» - розповідає фельдшер Аліна Калинич.
Ще більше подібних історій на роботі пережив лікар Володимир Макусій. На станції екстреної медичної допомоги чоловік працює вже понад 30-ть років.
«Випадків було дуже багато, можна писати книги в томах. Згадую історію, коли нам довелося вивозити хворого, який під час прогулянки верхи впав із коня і травмувався. Нам довелося 1,5 км вивозити його лісом. Ми поставили його на ноші, зафіксували лямками, голову під шийний комір і перемістили у Ниву місцевого чоловіка, який погодився допомогти із транспортуванням. Попереду їхав мотоцикліст, який прокладав нам дорогу, бо було не зрозуміло, як звідти виїхати. Так нас довезли до траси, де ми вже пересіли у карету «швидкої» - згадує лікар.
І це тільки випадки із життя однієї бригади. Загалом, «архів» лікарів вже переповнений такими історіями:
Другого березня цього року медики розповідали про 36-річну мешканку Хустщини, яка народила шосту дитину в машині «швидкої». Жінка проживала у важкодоступній місцевості, тож йти до неї лікарям довелося пішки, а звідти 1,5 км нести її на ношах в автомобіль «швидкої».
Ще одній бригаді довелося бігти пішки понад три кілометри засніженим лісом на Великоберезнянщині, щоб врятувати чоловіка, який травмував шию. Пацієнт перебував на межі життя та смерті. На щастя, лікарі встигли стабілізували його стан, а в карету швидкої тягнули вже на санчатах.
На жаль, розповідають медики, із загальної кількості викликів «швидкої» на Закарпатті, щодня до пів сотні із них – хибні. Люди телефонують, щоб перевірити температуру, виміряти тиск, випити пігулку від головного болю або ж навіть просто поговорити із лікарями. Це означає, що медики «екстренки» вимушені виконувати роботу сімейних лікарів та соціальних служб, втрачаючи при цьому дорогоцінний час для порятунку тих, хто дійсно потребує допомоги.
«Робота складна, бо ти коли приходиш на виклик – ніколи не знаєш, що тебе чекає. На планшет приходить одно, а на ділі зовсім інше. Бувають неадекватні родичі, які заважають працювати. Питають чи знаємо ми свою роботу. Також часто доводиться самим носити ноші з пацієнтом. При цьому, найчастіше бригада складається з двох жінок та водія» - розповідає фельдшер Аліна Калинич.
Кілька разів медикам «швидкої» доводилося переживати й напади на себе: два роки тому, приїхавши на виклик у с. Довге до пацієнта із травмою ноги, медики натрапили на групу чоловіків у стані алкогольного сп’яніння, які пошкодили службовий автомобіль та кинулися з кулаками на водія.
Місяць тому на працівників "швидкої" напали в таборі ромів: до Центральної оперативної диспетчерської надійшов виклик зі словами: "Дівчина помирає, дуже погано. Лежить в траві, за переїздом". На місце оперативно прибула бригада, де на них вже чекала юрба місцевих. Фельдшерка оглянула пацієнтку, перевірила життєві показники, поміряла тиск та зробила ін’єкцію, але раптом невідома жінка вдарила її каменем по голові. Внаслідок удару медикиня знепритомніла, а нападниця втекла.
Подібний інцидент стався минулого року у селі Костилівка на Рахівщині. Тоді кулаком в обличчя від 23-ри річного родича пацієнта, отримала фельдшерка Наталія Михайлюк. Так про подію тоді згадував водій швидкої Василь Брана.
«Я тільки вийшов з авто і хотів зачиняти дверцята – як почув сильний удар. Кинувся до Наталки, а вона вже сповзає по стінці авто, ледь встиг її підхопити щоб не впала…Від нападника дуже смерділо алкоголем, він поводився агресивно, лаявся, погрожував розправою, кидався з кулаками. Ми викликали поліцію, а молодик почав гамселити по авто. Довелось зачинитися в машині і від’їхати на освітлену частину траси подалі, щоб очікувати поліцію» - розповідав Василь Брана.
До речі, саме цей водій кілька днів тому став героєм історії про рекордний час поїздки медиків з Рахова до Ужгорода. Понад 200 кілометрів гірськими дорогами карета «швидкої» здолала всього за 2 години 13 хвилин, коли за планом на це повинно було піти не менше чотирьох годин. 74-річний пацієнт з важкою патологією серця був на межі життя та смерті. Він потребував негайної операції, провести яку могли тільки в обласному кардіодиспансері. Щоб врятувати чоловіка, 32-річний водій Василь Брана зміг доставити його до лікарні вдвічі швидше. Зрештою, прямо з карети швидкої чоловіка забрали в операційну. Відомо, що після встановлення кардіостимулятора пацієнту стало краще і він вже одужує.
Медики кажуть, їхня робота складна, стресова, часом небезпечна й не надто оплачувана. Попри це – вона є сенсом їхнього життя. Покликанням, від якого вони не можуть відмовитися. Вони приходять на роботу із задоволенням і з кожним врятованим життям розуміють, що перебувають на своєму місці.
