Сарна європейська — типова мешканка листяних та мішаних лісів, узлісь і полонин. Вона веде сутінковий і нічний спосіб життя, харчуючись травами, пагонами, ягодами та корою молодих дерев. Завдяки обережності й доброму слуху сарна рідко потрапляє на очі людині — найчастіше її помічають саме завдяки фотопасткам.
У різні пори року зовнішність цих тварин змінюється: влітку хутро має теплий рудуватий відтінок, а взимку стає густішим і сірим — це природна адаптація до холодів та засніженого ландшафту. Малята-козенята народжуються навесні плямистими, що допомагає їм залишатися непомітними серед трав і листя.
Самці, або козлики, мають короткі роги, які щороку скидають восени, а вже навесні відрощують нові — вкриті м’яким шкірним покривом, так званим пантою. Цей цикл росту рогів є важливою частиною життєвого ритму тварини.
Однією з найцікавіших біологічних особливостей сарни є прихована вагітність (ембріональна діапауза): після запліднення розвиток ембріона призупиняється майже на чотири місяці, а активне зростання починається лише взимку. Завдяки цьому козенята народжуються саме навесні — у найсприятливіший період для виживання.
Сарни зазвичай тримаються невеликими групами — по 3–6 особин, а взимку можуть об’єднуватися у більші гурти для спільного пошуку їжі та захисту. Їхня присутність є показником стабільності природних процесів у Карпатах, адже ці тварини потребують чистого середовища та достатньої кількості кормів.
Такі знімки, зроблені фотопастками заповідника, не лише демонструють красу дикої природи, а й допомагають науковцям спостерігати за станом популяцій, поведінкою тварин та ефективністю охорони природних територій.
