вірникам виділили ділянку біля старої церкви для будівництва нового храму
30 березня на Хрестопоклонну неділю тисячі вірників пройшли Хресним ходом вулицями Ужгорода. Завершилася дорога останньою стацією „Покладання тіла Ісуса до гробу” на подвір’ї побизу каплиці Лучкая, що на Цегольні.
Символічною виявилася ця стація на цьому місці, бо нагадує той 1949 рік, коли Греко-Католицьку Церкву немов поховали, а ліквідувавши Її, почали переслідувати священиків і паству, насильно позабирали храми. Так і на Цегольні стару Преображенську греко-католицьку церкву відібрали. Символічно також і те, що саме з цього місця почалося відродження нашої Церкви. Уже в 1989 році тут на подвір’ї розпочалися Богослужіння. Понад 18 років вірники молилися на вулиці під дощем та на морозі.
І от нарешті проблема зрушилася з мертвої точки – греко-католикам виділили ділянку біля старої церкви для будівництва нового храму. Тому той хрест, котрий несли вірники протягом Хресної дороги, встановили і освятили на знак початку відновлення церковних мурів. Заклали також наріжний камінь будівлі, до котрого вклали каміння з Віфлеєму та гори Тавор. Серед присутніх високоповажних гостей був Преосвященний Людвіг Шік, архієпископ Бамберзький з Німеччини.
Владика Мілан на цій урочистій події подякував о. Юрію Федаці, котрий служив тут протягом усього цього часу на подвір’ї, незважаючи на погоду, і всім тим парафіянам, що попри труднощі продовжували відвідувати Літургії. Також владика висловив вдячність обласній та міській владі за виділення ділянки і зауважив, що сподівається на таке ж саме позитивне вирішення питання щодо повернення греко-католицькій громаді парафіяльного будинку по вулиці Цегольнянській.
Історична довідка
Парохіяльна Церква Преображення Господнього на вулиці Цегольнянській в Ужгороді була збудована 1802 року (М. Лучкай записав у своїй «Історії карпатських русинів», що наву з вівтарем було споруджено в 1781 році, а в 1787 році було оновлено вежу). Місце купила цісарська скарбниця від сім’ї Долинаїв. Цісар як патрон церкви фінансував будівництво. План церкви створив придворний архітектор Йосип Фрідман, а для спорудження храму багато попрацював тодішній парох Іван Шустай. У 1805 році прихід налічував 2372 вірників. Повністю закінчив спорудження церкви намісник Іван Ляхович. Біля церкви було закладено чудовий сад, розарій та квітники.
1897 року церкву оновлено: турню покрито бляхою, розмальовано хори, стіни зовні побілено і прибудовано сакристію. Можливо, якраз тоді відомий художник Ігнатій Рошкович намалював вівтарну ікону. Під храмом були поховання парохів та жертводавців церкви.
Останнього греко-католицького пароха Цегольнянської церкви Данила Бачинського-молодшого було заарештовано 1949 року і засуджено на 10 років каторги.У радянський період храм, згідно з актом від 17 лютого 1949 року, передали православним. У 1959 році його закрили, вежу розібрали, забілили розпис Й. Бокшая й облаштували тут обчислювальний центр університету.
1991 року почалася відбудова церкви для православної громади.
Греко-католики ж моляться на подвір’ї церкви біля каплиці Михайла Лучкая. М. Лучкай був греко-католицьким священиком, відомим істориком, лінгвістом, перекладачем, культурним та громадським діячем Закарпаття. Він похований біля Преображенської церкви, в якій служив. Силами учнів Ужгородської гімназії було встановлено меморіальну таблицю з написом:
«Тут похоронений о. Михайло Лучкай (1787-1843) – автор першої руської граматики і карпаторуський будитель.15 мая 1927 р.»
1989 року колектив Ужгородського училища прикладного мистецтва відреставрував і розмалював капличку, що була страшенно занедбана. Відтоді тут почалися регулярні греко-католицькі богослужіння.
