У монастиря багата історія. Крім фактів, він оповитий безліччю легенд. Свого часу монастир був чоловічим, а з 1934 року став жіночим. За часів радянської влади територію відвели під дитячий табір, а в 90-ті роки почалось відродження монастиря. Зараз сюди приїжджають паломники з різних куточків України та з-за її меж, а також небайдужі до історії Закарпаття та монастирів зокрема. 

 

Жіночий монастир у Драгові заснували румуни. Згідно з переказами, вони його і побудували. Старожили розповідають, що тут свого часу була навіть друкарня та підземний тунель. Існує багато припущень, та підтвердження їм знайти важко. Монастир руйнували, потім знову відроджували, потім знову руйнували. І так декілька разів. З 1934 року монастир з чоловічого перетворили на жіночий. Територія монастиря складає 5 гектарів.

 

Окрім церкви та власне келій, тут є і власне господарство. Після ранкової молитви монахині отримують перелік робіт на день і займаються господарськими справами: хтось на городі, хтось худобу доглядає, а хтось на кухні готує. З 1996 року в цьому монастирі живе архімандрит Парфеній. Каже, що в монахи йдуть, щоб розібратися з своїми думками та допомагати потім порадою іншим. Кажуть: у монастир ідуть, аби заповнити духовний вакуум. Хоча обителі і сприймаються, як щось закрите від світського життя, та насправді клопотів і турбот тут вистачає, хоча, можливо, вони зовсім інші, ніж у мирському житті.