Дедалі більше лікарів прирівнюють комп’ютерну залежність до наркоманії: «підсісти» на «віртуалку» можна навіть швидше, ніж на алкоголь, сигарети чи траву.
Немало комп’ютерних наркоманів і на Закарпатті. Щороку до обласного наркодиспансера по допомогу свідомо звертається близько 10 осіб. Переважно це молоді люди. Скільки ж усього в краї таких залежних, невідомо.
Чашку з тарілкою розбив, бо не встиг дограти
Мати 16-літнього Вані, ужгородка Марія Іванівна, у розпачі. «Син днює і ночує за тим комп’ютером, – розповіла «Замку» жінка. – Навіть їсть без відриву від монітора. А коли йому кажу, щоб закінчував, ішов вчитися, бо йому вступати цього року, – починає кричати на мене, хамить. По хаті нічого не робить, спортом займатися не хоче, тільки ігри йому в голові».
Марія Іванівна пробувала й радикальні методи. «Відключила йому Інтернет, забрала комп’ютер, то він до друга пішов. Сказав, що не прийде ночувати, доки не поверну. Я налякалася і зробила, як він сказав. Без комп’ютера у нього «ломка». Особливо коли в квартирі світло вимикають. Він тоді стає агресивний, навіть матюкається. А одного разу чашку з тарілкою розбив, бо… не встиг дограти. Тата в нас нема, щоб дав йому ременя, ми самі. У мене рука не підніметься… А що робити, не знаю».
Комп’ютер – на парашут
Ваня – типовий комп’ютерний наркоман. «Люди з комп’ютерною залежністю ведуть віртуальний спосіб життя, – розповів головний лікар Закарпатського обласного наркологічного диспансеру Василь Кручаниця, – не виходять з дому, нічим не займаються, вони постійно тільки за монітором. Їхній день має приблизно такий вигляд: поспали-поїли-посиділи за комп’ютером».
За комп’ютером наркоман відчуває ейфорію, ігнорує друзів і сім’ю, а коли перебуває поза монітором – депресує. Він не визнає, що багато часу просиджує в Інтернеті і грає. Окрім психологічних розладів, з’являються і фізичні: сухість і почервоніння очей, оніміння пальців руки, болі в спині, мігрені, брак апетиту, порушення сну, дратівливість. Школяр або студент пропускає заняття, їсть, не відриваючись від монітора, не гуляє, конфліктує з батьками. Останні, щоправда, можуть і свідомо не помічати цієї проблеми у дитини. Мовляв, добре, що не курить і не пиячить. У сім’ї, де чоловік або дружина є комп’ютерно залежними, з’являються проблеми в статевому житті.
В обласному наркодиспансері закарпатців з комп’ютерною залежністю не ставлять на облік, бо це не передбачено українським законодавством. «Хоча з такою проблемою до нас звертаються в середньому до десяти разів на рік, – каже Василь Васильович. – Здебільшого це молоді люди, яким не вистачає в житті адреналіну. За рахунок комп’ютерних ігор вони поповнюють нестачу цього гормону. Їх цікавить не кінцевий результат, а сам процес, відтак втрачають контроль над часом. Граючи, дістають свою дозу. Раніше до такої залежності призводили ігрові автомати, тепер – ПК, планшети і мобільні телефони.
Вилікувати комп?’ютерну залежність можна. Але це серйозна й індивідуальна робота з психологом. Насамперед фахівцю треба з’ясувати рівень залежності хворого, його психотип, вік, рівень інтелекту тощо. Треба мотивувати недужого, аби той перемкнувся на інший вид діяльності, яка також забезпечить адреналіном. Це може бути, наприклад, будь-який вид спорту і навіть стрибки з парашутом! А от радикальних методів, як-от вимкнути Інтернет чи забрати комп’ютер, не раджу. Це тільки викличе напад агресії у залежного».
Олена Панько, "Старий Замок"
