Закарпаття багате своєю історією. В краї нараховується майже 2 тисячі пам’яток історії, 496 — археології, 48 — мистецтва.
Радянське мистецтво (період від 1917 до 1991 року), до якого відносять агітаційно-пропагандистські та офіційні його форми, ще не віджило своє на території Закарпаття, пише Анастасія Ножка, Газета "Новини Закарпаття".
Хоча пройшов час, і багато пам’яток з різних причин уже знаємо лише зі старих фотографій, деякі речі все ще нагадують нам про дух культури, який домінував тоді.
Ідеологічний зміст, як нам відомо, висувався на перший план. За тими постулатами мистецтво належало народу, мало сягати своїм найглибшим корінням у саму товщу трудящих мас. Воно повинно було виражати почуття, думки і волю людей. Види мистецтва, здатні «жити» на вулицях, у перші роки після революції грали найважливішу роль у формуванні суспільної і естетичної свідомості революційного народу. Деякі з них «живуть» і зараз.
Досить пройтися вулицями обласного центру і надибаєте чималу кількість пам’яток монументального мистецтва саме радянського періоду. Повз деякі речі мешканці міста проходять щодня, але не задумуються, що це і звідки взялося..
Перше — це фризовий барельєф на обласному будинку культури профспілок (вул. Робоча). Якщо зайти всередину будівлі, можна побачити і гобелен та мозаїку на стіні. Натомість неподалік в студентському центрі дозвілля «Ювентус», що на Мукачівській ще добре збереглися вітражі радянського періоду.
І такі стінові площі колись не пустували.
А будинок навпроти 16-поверхівки, що на проспекті Свободи, ще зберіг залишки мозаїки. Вона ж залишилася і на будівлі центральної дитячої бібліотеки на площі Богдана Хмельницького. А зовсім поряд навіть здалека можна помітити не пошкоджене часом сграфіто (щодо останнього уточнимо — це техніка створення настінних зображень, перевагою яких є стійкість).
Біля всім знайомого колишнього магазину «Білочка», який знаходиться на розі проспекту Свободи і вулиці Капушанської, на одному із будинків – на стіні (якщо підняти голову) можна побачити шматок стінного розпису. Там колись красувався портрет Владимира Леніна. Зараз залишився ледь помітний силует обличчя, який уже неодноразово намагались зафарбувати, але дарма, слід історії не зникає.
У центрі міста теж є на що подивитись. Йдучи по набережній Незалежності повз ЗОШ №3, не можна не звернути увагу на ще одне сграфіто з елементами мозаїки, яке красується на фасаді навчального закладу. Є воно і на вулиці Волошина на будівлі Закарпатського інституту післядипломної педагогічної освіти. Тут воно виразно пророблене з додаванням ледь помітних елементів мозаїки.
Монументальне мистецтво радянського періоду в Ужгороді цим не обмежується, нагадуючи нам, що свою історію треба пам’ятати...
