В Ужгородському прес-клубі відбулося засідання, головною темою якого стала «Розвиток паліативної допомоги в регіоні, створення виїзної служби паліативної допомоги». Ще у грудні 2009 року у Виноградові на базі районної лікарні відкрили госпісну палату на 4 ліжка. З того часу стаціонарну паліативну допомогу отримало 65 закарпатців.
Про це розповів Володимир Шевчук, голова правління благодійної організаціії «Спільне об’єднання соціуму». З 1 червня цього року на Виноградівщині створено виїзну службу паліативної допомоги, оскільки за словами Володимира Шевчука, чимало закарпатців, які мають невиліковні недуги, бажають останні прожити серед сім’ї у власній оселі. За місяць служба здійснила 37 медсестринських виїздів, 13- лікарських та 3 виїзди за участі духівників.
Закарпаття стало першим, де підтримати проект виїзної паліативної служби зголосилися і благодійні фонди, і влада, і громадські організації. Леся Брацюнь, виконавчий директор Української ліги сприяння розвитку паліативної та хоспісної допомоги зазначила, що в Україні 80-85% людей з обмеженим прогнозом життя бажають завершити свій життєвий шлях удома. «Тому важливо надати їм об’єм соціальної, юридичної, духовної допомоги. Важливо допомогти їм примиритися з ситуацією, з близькими. Біль страшніша за смерть, --каже Леся Брацюнь.-- Закарпаття є прикладом, де вже за два ми можемо створити якісну виїзну службу». Команда, що працює, на виїзді складається з 6-ти осіб. Такий напрямок медико-соціальної допомоги активно підтримала церква.
Тетяна Міцьо, заступник начальника управління охорони здоров’я Закарпатської ОДА підкреслила, що закарпатцям завжди було притаманне милосердя, людське ставелння. Управління охорони здоров’я області з великим ентузіазмом підтримало ідею запровадження такої служби. «Маємо низку наказів, працює позаштатний спеціаліст з паліативної допомоги, зібрана необхідна нормативна база,-- розповіла Тетяна Міцьо.—Згідно з рекомендацією Мінохорони здоров’я приблизна потреба Закарпаття --210 госпісних ліжок. На сьогодні близько 60% невиліковних хворих –це соматичні захворювання, 85-90% онкологія».
За словами Тетяни Міцьо, оскільки система охорони здоров’я наразі проходить реформування, можливості для відкриття відділень та встановлення ліжок для госпісних хворих є, незважаючи на те, що поки що у бюджеті немає окремої статті на витрати по паліативній допомозі.
Іванна Сабо, голова Закарпатської обласної організації Товариства Червоного Хреста України, розповіла що в Україні діють госпіси у Запоріжській та Житомирській областях. «У 1993 році у селі Ракошино на Закарпатті запрацювала лікарня на 20 ліжок від Червоного хреста, присутня паліативна опіка, з 19 пацієнтаів—9 повністю лежачих. Це люди, які не мають рідні чи соціально одинокі,-- каже Іванна Сабо.—М плануємо офіційно переоформити лікарню як таку, що надає паліативну допомогу. За словами Іванни Сабо Червоний Хрест має і патронажна службу медсестер, збирає волонтерів. Щоправда, волонтерський рух на Закарпатті потребує активізації. . Приходять люди, що потребують догляду за хворим, чи просять підшукати доглядальницю.
На жаль, в Україні проблеми літніх та невиліковно хворих залишаються зазвичай поза зоною уваги держави і суспільства: досить часто вони залишаються сам на сам зі своїм болем, хворобами, самотністю. У той же час світова спільнота враховує тенденції постаріння населення, ВООЗ ще в 1982 році офіційно ввела у обіг поняття паліативної допомоги як системи медичних, соціальних, психологічних заходів, покликаних забезпечити максимально досяжну якість життя пацієнтів із невиліковними хворобами, також членів їхніх родин.
В Україні такий напрямок, що знаходиться на межі власне медицини та соціального захисту, почав розвиватися кілька років тому. Спочатку це були окремі проекти хоспісів, відкриті за сприяння різних благочинних установ. У 2008 році в Міністерстві охорони здоров’я України, яке очолював на той час Василь Князевич, була створена Рада паліативної та хоспісної допомоги та розроблена галузева програма розвитку цієї сфери.
