це найсніжніше українське село

Весна зі снігопадами тут звичне явище, бо у закарпатському селі, що заховалося між гір, майже 6 місяців лежить сніг. Селяни кажуть, що у небі над селом збираються дощові та снігові тучі, які потім мандрують по Україні.

Автобус зупиняється на околиці Кенiгсфельда (Усть–Чорної), далі – пішки або вантажівками. Звідси до сусіднього села Руської Мокрої усього 10 кілометрів, утім дороги немає. Раніше тут був асфальт, та його змили злощасні паводки. Зупиняю тримостовий ЗIЛ-131, iншi машини тут не ходять. Вантажівкою добираюся до села. У Руській Мокрій ще глибока зима: здалеку біліють верхівки гір, утім у селі снігу небагато. Тут кілька вулиць, найбільша – центральна, вулиця Миру. По обидва боки туляться одна до одної крихітні дерев’яні хатинки. Вражає спокійний ритм гірського життя: усі проблеми відходять на другий план, здається, попереду – вічність. У селі прийнято вітатися на вулиці навіть із незнайомцями. Горяни, а мешкає у Руській Мокрій близько 900 людей, не здаються суворими. Магдалина Козаєнко – коріння мешканка, народилася у Руській Мокрій, нині вже на пенсії. Живе з чоловіком та двома дітьми у невеличкій хатинці на вулиці Кам’янистій. Про життя-буття у селі розповідає охоче.

“Городи садимо у кінці травня, коли зійде сніг. Бува не встигли висадити бульбу, а у червні, як вдарить морозець. І дощі ллють чи не цілий тиждень. Влітку також жара не балує, а восени як зарядить дощ, то й худобу з хати не виженеш. Визріває в нас лише картопля та квасоля. А якщо видасться теплий рік, вродять й огірки та малай (кукурудза -- -- закарпатською), -- каже жінка. -- Коли моя мати була жива, садили ще й капусту. Нині качаниста не визріває – гниє. З фруктів – лише дикі яблука та сливи. А перший сніг у нас випадає наприкінці жовтня“.

Природа немов би підслуховує нашу розмову й у доказ того, що Руська Мокра – найсніжніше село, починає падати лапатий сніг. Місцеві селяни звикли до суворого клімату. Живуть за рахунок лісу: жінки збирають гриби та ягоди, а чоловіки працюють у лісгоспі. Колись у гірських селах рубати дерева вмів майже кожен горянин. Це був чи не єдиний спосіб прогодуватись, збудувати хату, зробити меблі, мати тепло взимку.

“Нині, як й сторіччя тому, ліс рятує від злиднів, утім природа не пробачає зневажливого ставлення, -- каже Михайло Країло, місцевий лісоруб. – У 10 років змушений був покинути школу, щоб допомагати батькові на лісосіці. Наше село – в оточені гір: з одного боку Руську Мокру підпирає гора Діл, з іншого – Красна, а он там – гора Прибуй, а з боку Івано-франківської області -- гора Попадя. Коли над селом збиралися хмари, наступного дня на Закарпатті буде дощ. Сторожили кажуть, що у наших горах формуються опади, які потім йдуть по всій Україні”.

У Руській Мокрій чимало водойм, окрім джерел та трьох кришталево чистих озер у горах, вздовж села в’ється стрімка Брустурянка. Ступивши десять кроків від дороги вниз, потрапляю у царство піни i бурунів. Гуде так, що співрозмовника не чути. Правду кажуть, що на текучу воду можна дивитися годинами.

“Це через надмірні опади село прозвали Руська Мокра?” -- питаю у селищного голови Михайла Магаля.

“Так, чого-чого, а дощу нам не бракує. У нашому селі та у сусідньому – Німецькій Мокрій, випадає чи не найбільше опадів у році. Кажуть, що Руська Мокра -- наймокріше українське село”, -- посміхається пан Магаль.

Горяни вважають, що цілющі буркути, що б’ють з-під землі притягують дощові хмари. Коли сонечко сходить над горами, село ніби покриває туман. Кажуть, гори димлять – це випаровуються надмірна волога. А фахівці вважають, що феномен Руської Мокрої повністю ще не досліджений.

“Руська Мокра – найсніжне село України. Навесні та влітку тут буває мало сонячних днів, бо гори так розташовані, що сонце щойно з’являється і одразу ховається. Упродовж року на цій території випадає велика кількість опадів. Утім це не найхолодніша точка України. Хоча саме холодне село також знаходиться на Закарпатті. Це – Верхній Студений, що по той бік гір, на Міжгірщині”, -- каже заступник начальника Закарпатського центру з гідрометеорології Василина Блох.