Великі Ком’яти славляться працелюбним населенням. Що лише не вирощують селяни у теплицях: салат, молоду цибулю на перо, капусту, редиску, помідори, огірки ба, навіть квіти на різні вподобання.
Трудові будні тут розпочинаються далеко не з першими весняними променями сонця, а коли надворі ще лютують зимові морози. Люди сіють, пікірують розсаду, а вночі почергово підкладають дрова в грубку, аби їх труди не змерзли. Цього разу ми завітали до Івана та Надії Шаркаді, що проживають на вулиці Молодіжній. Кажуть, що саме вони першими на вулиці рубають білокачанну. У Івана Івановича за плечима солідний трудовий стаж трактористом у колгоспі ім. Ватутіна. Тож і зараз свій город він оре та дискує власною технікою – придбав агрегати і звичайний великий, і міні-робік.
– Висіяли капусту 24 грудня, а попікірували рівно через місяць, – розповідає Іван Іванович. – На щастя, погодні умови були сприятливими, тож уже 26 лютого висадили білокачанну в грунт, потім закрили клейонкою на облуки. До слова: торік садили капусту в березні. Тепер же наприкінці квітня будемо мати свіжий урожай. Звісна річ, сподіваємось на прибуток, адже овочівництво – наше єдине джерело доходів.
Мало того, що потребує воно титанічного труда, та ще й чималих капіталовкладень. Адже земля любить не лише працьовиті руки, її потрібно щороку збагачувати органічними добривами. Тут використовуємо коров’ячий гній (маємо власну корову і ще докуповуємо) і курячий послід. Також садимо із нітроамофоскою та селітрою аміачною. Перед тим, як копати капусту, підживлюємо. Звісна річ, обробляємо від шкідників та хвороб.
– Цього року ми посіяли 10 тисяч білокачанної «Етми» і 3,5 тисяч стебел карфіоли «Опалка», – продовжуємо розмову Надія Юріївна. –Пікіруємо в грудки вручну, тож під час цієї роботи завжди групуємося родиною, так само, як і під час посадки. Дочка Тетяна з чоловіком Василем Алексиком завжди пікірують на два тижні раніше, аніж ми, тому спочатку ми йдемо до них, а потім – вони до нас. Під час посадки ями вручну копає Василь, бо в нього виходять рядочки рівненькі. Як бачите, намагаємося обходитися власними силами.
Молодша дочка Маринка у Берегівському медичному коледжі вчиться на фармацевта, та коли на вихідні приходить додому, завжди допомагає нам поратися на городі. В селі інакше не можна, тут діти від маленьких привчаються до труда. Бо ж садимо не лише капусту, а й помідори – 5 тисяч стебел пізніх за капустою у відкритий грунт і 7 тис. висаджуємо ранніх у теплиці. Останні висіяли 21 січня, через місяць запікірували в грудки, недавно їх порозкладали на більшу відстань одне стебло від одного, аби наростили гарну вегетативну масу. А от через кілька тижнів висаджуватимемо. Минулого року садили 5 квітня.
Отак у Великих Ком’ятах робота не стихає протягом цілого року. І. Шаркаді реалізовує власноруч вирощені овочі переважно на оптових ринках краю, куди відвозить мікроавтобусом. Мозолисті руки селян не знають відпочинку, аби навесні містяни могли поласувати свіжими смачними салатами. Бо ж після зими організм так і просить збагатити його вітамінами…
